Розвідники волинської тероборони врятували птаха від смерті

Про це пишуть на сторінці 100 Окремої Бригади Територіальної Оборони у фейсбуці. 

Патрулюючи нещодавно волинське прикордоння, група розвідників під керівництвом «Солов’я» помітила в чагарниках знесиленого птаха, що майже не подавав ознак життя. Незнайомцем виявився канюк звичайний, постава та оперення якого навіть у такому стані демонстрували природну міць і красу. «Лісові брати» змусили зраненого птаха проковтнути декілька шматочків протеїну (у вигляді обрізків м’яса) – і зрозуміли, що той ладен виконувати команди. Так гордий птах потрапив до когорти розвідників.

Як розповідають побратими «Ферзь», «Кардинал» і «Френ», вони взялися виходити птаха. Всім взводом стали підгодовувати, піклуватись. Дали оптимістично-потішну кличку «Кєша». Персональну опіку над підшефним узяв друг «Соловей»: ще б пак, – браття по перу! Декілька днів ще змушували птаха снідати, а згодом – уже й просити не треба було.

Оскільки ж «Кєша» залишався кволим, відшукали нагоду зателефонувати директорці Луцького зоопарку Людмилі Денисенко. Її чоловік Максим теж несе бойову службу в одному з підрозділів луцької тероборони ЗСУ. Пані Людмила охоче прийняла до себе птаха-«розвідника». Так підранений «прикордонник» потрапив до гамірного гурту Луцького зоопарку. А місцевий ветеринар одразу й визначив рецепт одужання, виявивши в канюка пташиний стоматит…

Днями, будучи в Луцьку, друг «Кардинал» провідав знайду. Потішився, що в зоопарку птах помітно окріпнув, набрався сил і снаги. Ветеринар каже, що як тільки «Кєшу» вилікують, його ліпше повернути в природну стихію, де врятований птах цілком даватиме собі раду. Вочевидь, саме таке логічне завершення ця історія й матиме.

До слова, це не перший випадок, коли нашим розвідникам доводиться рятувати птахів. У травні «Френ» із «Ферзем» знайшли дезорієнтованого поштового голуба. Птах був окільцьований, тож за інформацією на кільцях вийшли на його господаря. Ним виявився мешканець сусідньої Польщі.

Як з’ясувалося, цей поштовий голуб летів аж із Німеччини. Проте, мабуть, через насиченість нашого прикордоння бойовими радіолокаційними системами утратив орієнтацію та подолав «зайвих» 300 кілометрів…

Після цієї історії у волинських бійців-розвідників з’явився додатковий стимул швидше перемогти ворога. Адже їх запросили на «могоричову» гостину по той берег Бугу. Наші бійці пообіцяли, що обов’язково заїдуть. Після остаточної Перемоги над рашистами та їх лукашистськими блюдолизами.

Так що розвідку луцької тероборони із Волинської 100 окремої бригади ТрО ЗСУ тепер жартома називають ще й «спецпідрозділом із порятунку птахів». Розвідники кажуть: вони готові допомогти кожному, хто потрапив у біду на нашій, волинській землі. Але знищать усякого, хто з бідою до нас прийде…

Текст – старшого солдата ТрО ЗСУ Олександра Пирожика.

Фото – військовослужбовця з позивним «Кардинал».