Рятував побратимів під обстрілами: на війні загинув уродженець Луцька Андрій Бабік

Про це повідомили у Вараській міській раді. 

28 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Береза Шосткинського району Сумської області загинув молодший лейтенант Андрій Миколайович Бабік. Життя воїна обірвало вогневе ураження ворожого безпілотника типу «Герань-2».

Андрій народився 29 січня 1982 року в Луцьку. Згодом його родина переїхала до Вараша, який став для нього рідним містом. Тут минули його дитячі та юнацькі роки, тут він здобував освіту, будував професійний шлях і створював власну родину.

З дитинства Андрій захоплювався спортом, особливо важкою атлетикою. Це захоплення згодом стало його покликанням. Після закінчення Вараського ліцею №1 вступив до Волинського державного університету імені Лесі Українки на факультет фізичної культури та спорту. У 2004 році завершив навчання з відзнакою, здобувши фах викладача фізичного виховання та спеціаліста з фізичної реабілітації.

Повернувшись до Вараша, розпочав педагогічну діяльність у рідній школі, де працював учителем фізичної культури. Згодом поєднав учительську роботу з тренерською діяльністю у Дитячо-юнацькій спортивній школі Вараської міської ради.

Особливе місце в його житті посідав баскетбол. Він тренував шкільні команди юнаків та дівчат, розвивав шкільний спорт, залучав до фізичної активності дітей і колег. Для нього спорт був не лише про фізичну силу та перемоги, а й про характер, дисципліну, командний дух і вміння не здаватися.

У 2021 році Андрій долучився до команди виконавчого комітету Вараської міської ради, очоливши відділ масового спорту Департаменту культури, туризму, молоді та спорту. На цій посаді продовжив працювати задля розвитку спорту в громаді, підтримки спортивних ініціатив та створення можливостей для активного життя мешканців.

Та з початком повномасштабного російського вторгнення Андрій зробив свій вибір. 18 березня 2022 року добровільно вступив до лав Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Служив бойовим медиком стрілецької роти 61-го окремого батальйону територіальної оборони 104-ї окремої бригади територіальної оборони.

Його військовий шлях пролягав через найгарячіші ділянки фронту. Бахмут, Куп’янський напрямок, прикордоння Сумщини. Під ворожими обстрілами Андрій рятував поранених побратимів, надавав домедичну допомогу та забезпечував їх евакуацію.

Неодноразово ризикував власним життям, щоб урятувати інших. За сумлінну службу, мужність і відданість військовому обов’язку Андрій був відзначений низкою нагород: медаллю «За оборону України», відзнакою «За сумлінну службу», командирською відзнакою 104-ї окремої бригади територіальної оборони, нагрудним знаком «Знак пошани» та медаллю «Честь. Слава. Держава».

У грудні 2025 року, після завершення навчання в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, отримав первинне офіцерське звання молодшого лейтенанта та продовжив службу на посаді заступника командира роти з психологічної підтримки персоналу.

До останнього Андрій залишався на передовій, підтримував побратимів і виконував бойові завдання, захищаючи українську землю.

Удома на нього чекали тато, дружина, дві донечки та брат…

Про дату та час прощання повідомимо додатково.

Редакція ВСН висловлює щирі співчуття родині воїна. Світла пам'ять Герою!