Поховали через 2 роки й 9 місяців після загибелі: волинянину просять присвоїти державну нагороду

Відповідну петицію на сайті Президента України зареєструвала Ірина Майко.

Владислав 18 років свого життя присвятив роботі в Державній прикордонній службі. Працював кінологом, мав великий досвід несення служби у різних пунктах пропуску України. А з 2017 року фактично постійно перебував у зоні бойових дій, проходив військову службу за контрактом в 1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.

Коли країна-агресор Росія розпочала повномасштабне вторгнення на територію нашої держави, першими прийняли удар саме прикордонники.

Владислав мужньо виконуючи свій військовий обов'язок, загинув під час бойового наказу по обороні в Жовтневому районі міста Маріуполь, на полі бою у березні переломного 2022 року.Простий сільський хлопець Владислав, котрий виріс у селі Мукошині, Камінь-Каширського району Волинської області мав гарний авторитет. І хоча його життєвий шлях змалку був досить нелегким і тернистим, він завжди залишався Людиною. Зростав Владислав у багатодітній сім’ї, мав двох братів та сестер. Коли він був ще зовсім малим, передчасно обірвалося життя його батька, а згодом і матері.

Владислав Симонович був похований в рідному селі через 2 роки й 9 місяців після загибелі. У полеглого захисника залишилася неповнолітня донька, яка завжди буде пам'ятати батька-Героя, який віддав своє життя заради свободи й незалежності нашої країни. Владислав Симонович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Підтримати петицію можна за посиланням.

Читайте також:

• Вибрався з Іловайського котла, але загинув на Харківщині: історія Героя з Волині
• Заради України був готовий на все: історія молодого волинянина, який загинув на Світлодарській дузі
• Донечка знатиме тата лише з портретів та розповідей мами: захиснику з Волині просять присвоїти державну нагороду