Сон на бджолиному вулику: пасічник з Камінь-Каширщини розвиває унікальний вид релаксу
Колись пасічників прирівнювали до знахарів. Юрій Мартинюк із Карасина знахарем себе не вважає, але за поведінкою своїх комах може спрогнозувати різку зміну погоди, весняне потепління чи ранню зиму. У його роду ніхто ніколи не займався лісовим бджільництвом, він завжди боявся укусу бджіл та, попри все, з дитинства мав особливу любов до цих комах і бажання розвивати власну справу.
Із чотирьох перших вуликів, які майструє сам, у Юрія Мартинюка за декілька років з’явилося понад сотню бджолосімей. Тепер же чоловік має дві пасіки у лісових масивах біля Карасина та одну в Стобихві. Його продукція користується попитом не лише в Україні, але й за кордоном, пише газета «Полісся».
На лісовій галявині, як грибочки, рядами майорять десятки вуликів. Серед них за конструкцією – лежаки, вертикальні, удави. У кожному з них проживає по 60-70 тисяч бджілок. Видніються також дві дерев’яні хатинки – обслуговуючий та апібудиночок (ред. хатинка з ліжками, розташованими безпосередньо на бджолиних вуликах). Це одна з карасинських пасік Юрія. Зараз його пчолинець – це місце, де можна не лише скуштувати мед та побачити як створюється цей корисний продукт. Тут ще можна відновити свої сили просто поспавши на вуликах, послухати гудіння, побути наодинці з природою і відпочити духовно. Бо біополе бджіл, запевняє господар, лікує людину.
Сім’єю часто відновлюємо сили в апібудиночку, приїздять також родичі та знайомі. Тут сконструйовано дві лежанки, в кожній з яких вмонтовано по 4 вулики. Тобто під людиною, яка відпочиває, наче вирує море – 250 тисяч бджіл створюють благотворний білий шум. Година сну в таких умовах замінює три звичного для нас, – пояснює Юрій Іванович.
На Поліссі та Закарпатті, наголошує пасічник, якраз вигідніше займатися продажем саме бджіл, аніж меду. Оскільки тепер йому з цим ремеслом допомагають сини, то переважно розводить карпатську лагідну породу, але має й карніку та українську степову. Остання, зауважує, найагресивніша в роботі: коли на початках розмножував сім’ї шляхом роїння, то часто нападали. Тепер же робить штучний поділ: весною з однієї сім’ї виходить три-чотири нових. Вартість однієї 2-2,5 тисячі гривень. Виведення маток забирає найбільше часу й більш клопітка справа. Але виправдовує себе. У квітні-травні одна матка коштує 500-600 гривень, а на серпень ціна падає до 200-300 грн. Адже під осінь їх купують тільки ті, в кого вона пропала, аби вся сім’я не загинула. А весною ця матка ще робить свою справу для збору врожаю.
Своє бджолине царство відвідує щодня: раз у три дні кожну пасіку по черзі. З 9 до 17 години, залежно від пори року, алгоритм дій відрізняється: це, наприклад, огляд сімей на наявність хвороб, потребу додавати рамки у вулик тощо. Підкормку бджіл розпочинає ближче до осені. Для цього використовує цукровий сироп. За зиму на всю сім’ю використається орієнтовно 3-5 кг цукру.
У кожному році медовий врожай різний й залежить не тільки від рослинних культур, але й від погоди. Одна бджолосім’я у нашій місцевості за сезон приносить від 20 літрів меду до 60 за дуже сприятливих умов. А де є масові посіви соняхів, гречки, липових лісів, то трудівниці можуть зібрати й 100-200 літрів солодкої маси. Відкачку меду здійснюють 2-3 рази на рік: переважно в червні та в серпні перед згасанням цвітіння.
Основна частина мого меду вже багато років продається на Камінь-Каширському ринку. Дещо збуваємо вдома. В основному купують односельчани та їхні родичі, що проживають в інших регіонах чи за кордоном. Мав, наприклад, клієнтів із Німеччини та Польщі. Літрова банка лісового меду чи різнотрав’я тепер коштує від 300 до 350 грн. Він зріліший та повільніше кристалізується. Якщо соняшниковий — то 270 грн. Окрім меду пасіка дає настоянку воскової молі, прополіс, пилок, пергу, віск тощо, – каже пан Юрій й дає скуштувати продукт бджільництва зі своєї пасіки.
Показує, як ложкою визначати якісний мед. Намагаємось розтягнути столовим прибором струю меду вгору хоча б на 70 см. Гумоподібна лінія не переривається – це натуральний хороший продукт. А коли б підняли на 40-50 см й вже почала обриватися, зауважує він, – це незрілий мед, зарано відкачаний. При повертанні меду назад в банку має утворюватися горбик при вливанні, а не ямка. Ідеальна температура зберігання 15-18 градусів. Тож у холодильник посудину з медом не ставимо!
Юрій Іванович ніколи не шкодував, що взявся за цю справу. Бо це його хобі. Хоча вкладення в таке ремесло теж немаленькі.
А наостанок радить батькам краще купувати дітям кілограм меду, ніж кілограм цукерок. Їх вартість орієнтовно та сама, на смак і те, і інше – солодке. Але від продуктів бджільництва буде хоча б користь організму та й такого смаколика значно надовше вистачить.Практично 10 років вкладав кошти в інвентар, вулики, медогонку, воскопрес, годівнички… Нині це все затратно, адже має бути із нержавіючої сталі. Додатково оплачуєш обстеження та лабораторний аналіз, іншу документацію. Це нелегкий труд. Бджола даремний мед не приносить. За кордоном аграрії співпрацюють з пасічниками. За запилювання рослин фермери платять відсотки бджолярам. Адже майже на половину буде краща врожайність тієї ж самої гречки, якщо там плідно попрацюють рої. У нас поки що така практика не налагоджена. Та й у нашому районі нема таких великих посівів соняшнику чи ріпака, – пояснює він.