Волинянка принесла Україні другу медаль у веслуванні на Паралімпіаді-2024

Веслувальниця Марина Мажула з Волині здобула для України другу медаль на Паралімпіаді-2024, завоювавши срібло у фіналі змагань на 200 метрів у байдарках-одиночках класу KL1.

Паралімпіада-2024 стала другою у кар'єрі для спортсменки. До цього на Іграх-2020 у Токіо Марина також виборола «срібло» у 200-метрівці, показавши час у 54.80 секунди. До фіналу ж паризької Паралімпіади спортсменка відібралась напряму за результатами кваліфікаційного заїзду, який виграла у своєму заході з часом 54.85 секунди, - пише Суспільне.Спорт.

У фінальному заїзді українка стартувала із ще сімома спортсменками, серед яких була і чемпіонка Токіо-2020 — німкеня Едіна Мюллер. У підсумку Мажула посіла другу позицію, поступившись лише представниці Чилі Катерінн Воллерман — однією секундою.

Срібна нагорода Марини Мажули стала 80-ю для України на Паралімпіаді-2024 у Парижі. Цей вид спорту також є 10-м ювілейним, у якому Україна здобула медаль на Іграх.

Веслування на байдарках і каное. Байдарка-одиночка, жінки, 200 м, клас KL1, фінал

Катерінн Воллерман (Чилі) — 51.95 секунди
Марина Мажула (Україна) — 52.87
Едіна Мюллер (Німеччина) — 53.13

В ексклюзивному коментарі Суспільне Спорт з Парижа спортсменка розповіла про враження від виступу на других Іграх у кар'єрі та порівняла змагання з японською Паралімпіадою.

Про виступ у Парижі порівняно з Токіо-2020

«Якщо у Токіо зіграла моя емоційна напруга, і я трішечки емоційно не змогла впоратися та викластися на всі 100%, то у [Парижі] я виклалася на всю, була більш підготовлена. Це моя друга Паралімпіада, тож я була готова як емоційно, так і фізично. Трішки підвела погода, у попередньому заїзді вона була спокійніша, і навіть не було думки, що я не доїду, чи не зможу повноцінно доїхати. Все було чесно, я виклалася на всі 100%. «Срібло» — значить «срібло», — зазначила Мажула.

Чи відрізняються емоції у порівнянні з Токіо?

«Так, там я була повністю націлена на «золото» і не сприймала іншу медаль як нагороду. Зараз я спокійна. Це паралімпійське «срібло», не медалька якась за чемпіонат світу чи Євро. Люди приїжджають більш підготовленими й не можуть отримати медаль, бо з'являються набагато сильніші спортсмени, більш підготовлені. З'являється емоційна частина — так буває. «Срібло» — це так само добре», — додала веслувальниця.

Про підготовку до Паралімпіади в умовах повномасштабної війни

«Звичайно, шлях був важчим. Коли ти тренуєшся і над тобою летять ракети, або бомблять Дніпро, а ти знаходишся на воді й під час тренувань не знаєш, що тобі робити — вибачте, але це була найважча підготовка, яка могла бути», — поділилась Марина.

«Ми або постійно в Дніпрі сиділи й тренувалися, або за кордон нас намагалися вивезти, щоб ми хоча б трішечки заспокоїлися та попрацювали за нормальних умов. А не так, що ти сидиш у Дніпрі, немає світла, немає як їсти приготувати, якісь елементарні побутові речі. Це не підготовка була, просто треш».

Читайте також: