Табори за Україну і вірші Путіну: історія волинського поета Олександра Каліщука
94-річний волинський поет-пісняр Олександр Каліщук від початку повномасштабної війни написав уже понад три десятки сатиричних поетичних листів до російського диктатора Володимира Путіна. Автор зізнається: щиро вірить, що всі його дошкульні "побажання" кремлівському очільнику неодмінно здійсняться.
Історію волинського поета розповідає Суспільне.
«Думка матеріальна, може, воно сповниться що-небудь з того, що я йому набажав. А там багато чого», — каже Олександр Каліщук.
Автор зачитав уривок з одного зі своїх творів, адресованого Путіну.
«Чи знаєш, чого я дожив цього віку?
Щоб плюнуть тобі у мерзенную пику.
Щоб ти, сатана, і твої сатанята
подохли усі до єдиної лапи
Нехай над тобою росте лиш кропива,
а замість Христа стоїть бочка з-під пива.
Нехай ти подохнеш, як пес той паршивий,
наклавши в штани з переляку від взривів.
Нехай чорти з пекла прийдуть за тобою
і вкинуть в гарячу смолу з головою».
У 1994 році волинянин написав свою першу збірку «Безцінний скарб». Писав її 10 років, ще шість чекав, коли вона вийде в друк. Другу писав шість років. Через чотири роки вона вийшла у світ. За час повномасштабної війни Олександр Каліщук написав шість збірок.
«До 60 я готувався до життя, а в 60 тільки почав жити. А тепер бачу, що нема коли жити, а треба щось робити. Я кожен день мушу написати, бо як не написав, то програв цей день», — пояснює поет.
Засуджений на 25 років таборів
У радянські часи за проукраїнську діяльність Олександр Каліщук був репресований і отримав 25 років таборів. Разом з однолітками організував молодіжну організацію українських націоналістів. Читали заборонену літературу, тримали зв'язок з повтанцями й передавали їхні брошури.
«Читали. Ну, недовго читали. Бо ж то був Радянський Союз — там за кожним слідкували. Так що було трудно сховатися. У 10 класі нас, 16 людей, арештували», — розповідає він.
6 квітня арештованих завезли у Луцьк і 100 днів тримали на допитах. Каже, тоді зрозумів, що він — веселий чоловік. Поки інші журилися, він по пам'яті складав смішний вірш, щоб розвеселити ув'язнених, бо записати не мав чим. І кожного вечора усі чекали, коли він зачитає твір.
«Я починаю говорити, і всі починають сміятися. А тут біжать, заглядають (наглядачі — ред). Ми повертаємося і молимося, "Отче наш" говоримо. Той заглядає, значить, не тут сміються, він побіг дальше», — ділиться спогадами чоловік.
Після суду арештантам дали останнє слово. Каліщук не відмовився від націоналістичних ідей, сказав, що вважає їх правильними.
«Коли нам оголосили по 25 років, ми хором засміялися. А прокурор каже: "Ух, бандери проклятые, оні іще і смеются"», — пригадує волинянин.
Життя після табору
У таборі Олександр Каліщук відсидів чотири роки із 25 присуджених. Вийшов за амністією і повернувся в Іваничі. Закінчив консерваторію як диригент, керував хором, розповідає письменник Ярослав Гиць.
«Цей хор "говорив" відчувалася людина, яка має до цього талант. Є те, що залишилось з далеких турійських стежок, де він народився. І всі пісні, які він пише, близькі до народних. У них є така іскринка», — каже Ярослав Гиць.
Керівниця народного інструментального секстету «Тільки для тебе» Світлана Кушнірук додає: спостерігала за Олександром Каліщуком, як він виступав з хором «Просвіти», граючи на баяні.
«Як його покійна дружина казала: "Сам собі і музика, сам собі і соліст". У піснях він виливає свій біль за Україну. Бо він був у російських лагерях і розуміє, через що проходять хлопці в полоні», — зауважує Світлана Кушнірук.
Пісня «Волиняночка»
Зі слів Світлани Кушнірук, Каліщук пише жартівливі, патріотичні та ліричні пісні про кохання, дружину, маму і побутові речі. Одну з його пісень «Волиняночка», якій 65 років, часто вважають народною.
«Сусідка їздила в Канаду й побачила в когось пластинку ("Волиняночка" - ред.) і каже: "О, то мій сусід. Дай мені її". Вона привезла, але через митницю не перепустили, а до коліна поламали: "На, дальше вези"», — каже поет-пісняр.
Ярослав Гиць розповідає, що одного разу до Олександра подзвонив Віктор Павлік з питанням, чи «Волиняночка» — пісня його авторства.
«Каже: «А я не знав, мені сказали, що то народна, то я прошу дозволу, щоб використовувати у своїх концертах». Він: «Будь ласка». Він не дивиться на це. Розумієте, зараз же право власності, а він так добродушно», — додає Ярослав Гиць.
Свого колегу Гиць називає волинським Сковородою, адже його думки, викладені на папері, — повчальні.
«Я писав: "Вся складність людського життя полягає у всій його логічності, помноженій на всю його непередбачуваність". Мені 95. Я не можу передбачити, чи житиму завтра. Які плани? Я тільки знаю, що день пройшов — я мусив щось написати», — каже Олександр Каліщук.
Перший вірш під час повномасштабної війни поет-пісняр Олександр Каліщук написав за першу годину нападу російських військ на Україну.
Читайте також:
Будь в курсі усіх новин
