Особливий простір, де серце йде попереду інвалідності: як у Крупівському НРЦ навчають особливих дітей

Нині тут навчаються 99 дітей із різних куточків області, повідомляють Волинські новини з посиланням на сюжет ТРК «Аверс».

«Крупівський навчально-реабілітаційний центр – це не інтернат для сліпих, як багато хто думає. Уже понад 10 років, як відбулася перекваліфікація. Тут – діти з дуже різними діагнозами. В нашому навчально-реабілітаційному центрі перебувають діти з різними розладами, зокрема аутистичного спектру, з синдромом Дауна. Із ними працюють учителі, які піднімають їхні рівні знань і соціалізації.

Спершу дитина взагалі боїться комунікувати з людьми, а в нас, у дружньому колективі, де діти одне одного підтримують, де вони спілкуються, де постійно присутні педагоги, поступово соціалізується. І результат полягає в тому, що кожен з вихованців має змогу по завершенню навчального закладу жити далі своє життя», – коментує директорка закладу Юлія Гринчук.

До дня вишиванки та сім’ї тут влаштували свято. Лунають гарні слова для рідних матусь і шкільних мам, які об’єднали цих дітей у велику родину. Тут кожна дитяча усмішка здобута в боротьбі, кожне слово – виплекане терпцем, кожні обійми – немов нагорода за роки зусиль.

«Мені дуже подобається малювати в школі, гратися. У мене тут є друзі», – зізнається учениця шостого класу Наталя.

Разом з дівчинкою тут навчається її старший брат Олександр.

«Наша школа дуже гарна. Наші вчителі дуже добрі. В мене – найвищі оцінки», – хвалиться школяр.

Крупівський центр – це не просто школа. Тут діти з інвалідністю вчаться не тільки читати й писати. Тут вони вперше знаходять друзів, вчаться довіряти, пізнають світ через дотик, звук, ласку і сприйняття.

«Я люблю навчатися, дізнаватися щось нове, а також розважатися і відпочивати. Мій улюблений предмет – математика. Я люблю додавати, віднімати, множити, ділити, розв’язувати різні рівняння, задачі. Учителі хороші, вони допомагають, підказують», – каже учень п’ятого класу Дмитро. 

Кожна дитина тут – доказ того, що любов, турбота й віра творять справжні дива.

«Ми працюємо в такій школі, де кожна дитина особлива. І справді, щоб працювати в школі, насамперед потрібно любити дітей, а таких дітей потрібно любити вдвічі сильніше. Кожна дитина індивідуальна. До кожної потрібно шукати підхід. Дуже приємно, коли в коридорі діти підходять вітатися, обійматися. Напевно, це – найкращий результат. І коли ти бачиш цей результат, на душі стає тепліше, хочеться більше самому навчатися, бо поряд із цими дітьми навчаємося й ми», – зазначає вчителька Любов Федорівна.

Для багатьох батьків важливо, що їхня малеча – не в ізоляції, не на узбіччі, не в очікуванні милосердя. Мама п’яти дітей Світлана пишається тим, що завдяки педагогам саме цього центру її діти повноцінно живуть життя.

«Моя старша донька тут провчилася і вступила в Острозьку академію. Хлопчик тут вчився, а зараз – у ЗСУ. Другий син, який тут вчився і закінчив одинадцятий клас, ось вступив у київський військовий виш. Ще одна донька пішла у військовий ліцей. Нині тут у сьомому класі вчиться моя найменша дочка», – каже Світлана.

У Крупівському центрі не просто навчають. Тут відчиняють двері у світ. Світ, у якому кожна дитина важлива й має майбутнє.

Читайте також: 

• З технічного університету у Луцьку відрахували тисячу студентів: чого так сталося
• В Україні масово відраховуватимуть студентів-чоловіків: у Міносвіти назвали причину
• З 1 вересня на Волині можуть закрити майже три десятки шкіл: що відомо