У луцькій кав’ярні, де працюють офіціанти з синдромом Дауна, діє волонтерський центр

У луцькій кав’ярні, де працюють офіціанти з синдромом Дауна, облаштували волонтерський центр, де співпрацюють із волинянами та переселенцями.

Про це розповіла Суспільному засновниця закладу Лариса Новосад.

Заради перемоги України згуртувалися люди з інвалідністю та діти із громадської організації «Даун-синдром».

«Ми тут працюємо, допомагаємо військовим. Плетемо сітки. Працюємо тут по чотири години. Жінки нам допомагають, вирізають тканину», — говорить волонтер та офіціант кав'ярні Андрій Мельник.

Волонтери вже відправили пів сотні вантажівок з гуманітарною допомогою з початку війни військовим і цивільним в регіони, де тривають бої.

Один з волонтерів, Турал Намазов, родом з Азербайджану, проживав на Донеччині, згодом у Харкові, зараз мешкає у Луцьку. Каже: відправили понад 30 фур гуманітарної допомоги: їжу, засоби гігієни, дитячі речі та матраци людям, які проживали у харківському метро.

Волонтер інклюзивної кав’ярні Олександр Кучеренко родом зі Слов’янська, що на Донеччині. Професійний футболіст возить землякам картоплю, дитяче харчування, крупи. Долає 1200 кілометрів, в дорозі проводить 18 годин. Це, з його слів, вартує того, бо хоче побачити батьків і допомогти іншим людям.

«Мої батьки ще в 2014 році застали ще першу окупацію, коли в Слов’янську було ополченці. Не було їжі, електрики в місті. Зараз там світла, газу також не має. Хліб у Слов’янську по 30 гривень», – говорить Олександр Кучеренко.

Авдіївка, Бахмут, Покровськ, Краматорськ, Слов’янськ – це населені пункти, в які возив гуманітарну допомогу волинський волонтер Сергій Тимчук. Каже: нещодавно шведські партнери передали вісім реанімобілів, які волонтери розвели по різних позиціях по Україні.

З 24 лютого волонтери сплели та відправили українським захисникам пів сотні маскувальних сіток. Роботу продовжують, до перемоги України.