"У нас є унікальний підрозділ. Тепер я навіть краще сплю", - керівник батальйону "Луцьк" Олександр Тиводар

Після повномасштабного вторгнення росії на територію України в обласному центрі Волині створили батальйон оперативного реагування "Луцьк".

Як сьогодні функціонує добровольче формування Луцької міської територіальної громади №1 журналісту ВСН розповів його командир - колишній військовий-спецназівець з бойовим досвідом в Афганістані, підполковник Олександр Тиводар.

- Хто був ініціатором створення цього батальйону?

- Відразу після повномасштабного вторгнення росії зібралися активісти та керівники патріотичних формувань та об'єднань, на базі яких вирішили створити батальйон "Луцьк" згідно із Законом України "Про основи національного спротиву". Оформили усі необхідні документи, а пізніше прийшов наказ командувача Сил територіальної оборони ЗСУ Юрія Галушкіна, згідно з яким мене призначили командиром цього формування.

Рішення про мою кандидатуру приймалося спільно усіма організаціями. Також, згідно з цим наказом, нас прикомандирували до бригади територіальної оборони. Пізніше до формування нашого батальйону активно доєдналися волинські парламентарі, очільники рад та депутати усіх рівнів - від обласних до селищних.

- До вашої структури входять лише волиняни?

- Переважно, так, але є у нас і іноземці з французького легіону та представники інших областей. Вони підходять на підсилення, формують військові підрозділи та виконують бойові завдання, поставлені командуванням у складі батальйону.

У нас переважна більшість має бойовий досвід, це є унікальний підрозділ, яким я не просто задоволений, а навіть краще сплю. Є й такі, що не служили, але всі працюють, вдосконалюються.

- Чи служать у вас дівчата та жінки?

- Так, є такі, але переважно у медичній частині. Проте одна жінка служить на посаді командира з морально-психологічного забезпечення. Вони досить гарно працюють.

- Чи приймаєте наразі нових людей?

- Так. У нас постійно йде ротація: людей викликають в ЗСУ, а на їхнє місце йдуть нові люди, проходять бойову, тактичну, медичну підготовки. Ми формуємо резерв. Це, звичайно, військова частина, яка служить та захищає під час війни.

- Які основні функції виконує батальйон?

- Ми наразі патрулюємо місто, охороняємо лікарні, критичну інфраструктуру та опорні пункти, які є у місті і не лише. Наші підрозділи виконують також задачі командування і за межами Волині.

- Чи має батальйон наразі у чомусь потребу?

- Гострої потреби немає, але завжди чогось не вистачає. Нещодавно нардеп Ігор Палиця купив 150 бронежилетів. Загалом по цих аспектах долучаються усі депутати і міська рада виділяє гроші, волонтери забезпечують. Ми залишаємо на потреби батальйону той мінімум, який нам потрібен, а все інше роздаємо в інші міста, особливо медикаменти.

У нас є хаб, в якому працює велика команда під керівництвом Сергія Рижкова, і вони все це розподіляють по містах, які найбільше потребують допомоги.

- Як проходить ваше патрулювання містом?

- У Луцьку ми патрулюємо лише з поліцією, швидше наша функція допомагати їм та спецслужбам. Адже основні задачі нам ставить військове командування.

- На вашу думку, яка вірогідність вторгнення на територію Волині білорусів?

- Ситуація не змінюється. Вони окопалися і проводять ротацію. Наразі все є, як є. Ми готові, посилюємося.

- Ваша думка стосовно переговорів, які наразі тривають з росією?

- Це дипломатична робота, яка ведеться в інтересах нашої країни. Але основний напрямок це - гарантії безпеки від країн-підписантів майбутнього договору. Але я не вірю у заяви росіян, бо вони виводять стару техніку, нова заїжджає. Вони говорять про "зелені коридори" і вбивають наших людей, обстрілюють міста.

- Яка мета обстрілів росіянами західних міст?

- Це і знищення певної інфраструктури, і поширення панічних настроїв серед населення. Але потрібно розуміти, що йде війна, і місцева влада робить все для того, аби люди були забезпечені усім потрібним: світлом, водою, продуктами. Наші люди зараз можуть і не спускатися в укриття під час сигналу тривоги, а ось кияни, які виїжджали з-під обстрілів, реагують на це по-іншому. Наше щастя, що ми цього не відчули.