У полоні виконував свої медичні обов'язки: морський піхотинець з Луцька проходить реабілітацію після повернення додому
Лучанка Наталія Ніколаєва 29 місяців чекала на звільнення сина з російського полону. 13 вересня у реабілітаційному центрі матір зустрілася 27-річним Дмитром, який в результаті обміну повернувся в Україну.
Суспільному жінка розповіла про першу зустріч із сином після обміну і 29 останніх місяців, які лучанка називає періодом переживань, нервів і відчаю.
27-річний військовий медик 36-ї бригади морської піхоти Дмитро Селютін у полон потрапив 12 квітня 2022 року із заводу Ілліча у Маріуполі. Зі слів Наталії Ніколаєвої, у полоні син схуд і потребує реабілітації.
«Дімка молодець, він все витримав, він дуже мужній, він дуже сильний, він дуже мудрий і я це знала. Діма розповів, що в нього «погоняло» у полоні було Главврач. Він виконував свої медичні обов'язки, він витягав хлопців з якихось психологічних станів, вже були хлопці важкі», — говорить Наталія Ніколаєва.
Матір каже: понад два з половиною роки боролася і вірила у звільнення сина з полону, проводила численні акції, зустрічі, автопробіги, борди в підтримку військовополонених. Поки чекала Діму, вела також власну боротьбу з онкозахворюванням: пережила операцію та 6 хімієтерапій. Нині жінка у стані ремісії й планує відновлювати здоров'я сина після полону.
«Я розумію що в нас цей новий етап, він буде не менш трудомістким, тому що не потрібно опустити жодної деталі здоров'я, — каже жінка. — Це впавші оченята, колір обличчя такий жовто-сірий. Але Діма вдома — це саме головне. Все решта поправимо: не дарма я пішла вчитися на психолога і здобуваю другу вищу освіту».
Про полон рідним Дмитро розповів мало. Зі слів Наталії, син мріє після реабілітації допомагати бійцям, які повертаються з фронту.
«Він же ж не знав ні про хворобу мою, ні про що не знав, тому він дуже-дуже обережно все розповідав і майже все позитивне. Він хоче навчатися і продовжувати надалі службу. Сказав: «Мам: зрозумій мене правильно, я мушу допомагати тим, хто повертається. Це моя місія».
Сама ж Наталія після повернення сина не покидає волонтерити, підтримувати військових та родини, які чекають рідних з полону.
«Не втрачати надії, не зупинятися, молитися, вірити, боротися. І все буде добре. Всі обов'язково повернуться», — впевнена матір.
Читайте також:
- «Син познайомиться з татом не лише по фото»: з полону звільнили військового, сімʼя якого переїхала жити на Волинь після початку вторгнення
- З російського полону повернулися троє волинян: відомі прізвища воїнів
Будь в курсі усіх новин
