«Аби не стріляли, то все переживемо»: як волиняни реагують на повітряні тривоги та готуються до зими

Жителі волинських сіл по-різному реагують на повітряні тривоги та загрозу нових блекаутів. Одні облаштували укриття, запаслися пальним для генераторів і продуктами, інші зізнаються, що вже звикли до небезпеки та не поспішають ховатися.

Як волиняни переживають російські атаки та готуються до можливих відключень електроенергії — йдеться у сюжеті ТРК «Аверс».

Пані Катерина живе неподалік Луцька. Її родина виявилася готовою до відключень електроенергії ще задовго до повномасштабного вторгнення. Коли 2000 року будували будинок, чоловік вирішив придбати генератор. Тоді жінка навіть не здогадувалася, наскільки корисною виявиться ця покупка.

«Коли будувалися, працювали на двох роботах, хтось порекомендував, що треба генератор, щоб був у приватному будинку, і ми купили. Він стояв без діла років 15 чи навіть 20. Ми ним не користувалися. І от пригодився», — розповідає жінка.

Нині генератор допомагає родині не лише залишатися зі світлом, а й забезпечувати будинок водою. Хоча користуватися ним недешево, пані Катерина переконана: головне, щоб не було обстрілів.

У селах Волині ставлення до повітряних тривог різниться. Одні мешканці спускаються у льохи та підвали, інші зізнаються, що за роки війни звикли до вибухів і вже не завжди реагують на сигнали небезпеки.

Жителі одного із сіл, розташованого приблизно за 40 кілометрів від Луцька, розповідають, що під час масованих атак чують вибухи. Частина людей намагається перечекати небезпеку в підвалах.

«У льохах сидимо, як тривога. Чуємо, як бахкає. Звідси Рівне, звідси Луцьк, а наше село посередині», — розповідає місцева жителька.

Щодо можливих блекаутів, то селяни покладаються насамперед на власні запаси. У погребах уже є картопля, капуста та домашня консервація.

Попри постійну загрозу російських атак, волиняни продовжують працювати, займатися господарством та готуватися до холодів. Хтось покладається на генератори й облаштовані підвали, хтось — на запаси продуктів, печі та свічки.

Та незалежно від того, як саме люди готуються до зими, найбільше вони прагнуть одного — щоб припинилися обстріли та можна було жити без постійного страху.

Більше - у відео.