Від профілактики до порятунку: як рятувальник ДСНС з Волині робить громаду безпечною

Як стверджують, соціологічні опитування, сьогодні в Україні в населення найбільший кредит довіри після ЗСУ має ДСНС. І недарма, бо в яких лишень випадках не звертаються до рятівників люди! Пожежі, виявлення невідомих предметів, робота на об’єктах водного простору, тварини, які потрапили у біду, профілактично-роз’яснювальна робота і це далеко не весь перелік їхньої роботи.

У Боратинській громаді офіцером-рятувальником є Іван Головатчук, фахівець Державної служби України з надзвичайних ситуацій, який безпосередньо відповідає за безпеку мешканців, проводить інформаційно-роз’яснювальну роботу серед населення, навчаючи як діяти у разі небезпеки тощо. Більш детально про основні напрямки роботи у розмові з Іваном Степановичем, - пише сайт Боратин24.

Передусім розкажіть, чому обрали таку непросту і небезпечну в наш час професію? 

Річ у тім, що з дитинства подобався військовий однострій, тому і мріяв про погони та форму. Велике враження справляли й члени родини, які були, а дехто і є кадровими військовими. В одинадцятому класі, коли варто було визначатися, подав документи й до військового вишу і до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, і вибрав останній, адже професія рятувальника мені більше імпонувала, адже це в першу чергу допомога людям, рятування, і т.п. Тоді в розпалі була перша фаза антитерористичної операції, тож в людей була деяка пересторога щодо навчання у цих закладах. Однак я розумів, що попри усе хочу йти до своєї мети, і не варто звертати від своєї мрії.

На п’ятому курсі в навчальному закладі познайомився з дівчиною, яка не зважаючи ні на що згодом стала моєю дружиною. Нині вона також працює у структурі ДСНС. Після закінчення навчання згідно з розподілом для подальшого проходження служби був відряджений у місто Луцьк.

Працював на різних посадах: це інспектор служби безпеки дорожнього руху, провідний/головний інспектор відділу організації профілактичної роботи та відділу запобігання надзвичайним ситуаціям, заступник начальника відділу цивільного захисту. Сьогодні – заступник начальника відділу 2 Луцького районного управління цивільного захисту та превентивної діяльності. 

За які напрямки роботи відповідаєте Ви, як офіцер-рятувальник Боратинської громади? 

Їх є декілька: проведення роз’яснювальної роботи з питань пожежної та техногенної безпеки, навчання населення правилам поведінки під час надзвичайних ситуацій, організація профілактичних заходів, консультацій, бесід і тренувань у школах, закладах та установах громади, координація дій служб під час ліквідації наслідків надзвичайних подій, співпраця з підрозділами ДСНС України, участь у впровадженні місцевих програм з безпеки, сприяння створенню добровільних пожежних формувань і ще дуже багато інших завдань, які покладає ДСНС. 

З якими питанням до Вас можуть звернутися жителі громади? 

Зазвичай люди не знають скільки вогнегасників потрібно для приміщення тієї чи іншої площі. Часто дивуються що вогнегасник обов’язково потрібен вдома. І це дуже прикро, бо в Європі близько 80 відсотків пожеж в будинках гасять саме за допомогою засобів первинного пожежогасіння ще до приїзду рятувальників. За консультацією можуть телефонувати підприємці, які починають споруджувати об’єкти нового будівництва, або хочуть працювати безпечно на території суб’єктів господарювання, які вже почали свою роботу.

А також ті підприємці, які хочуть облаштувати найпростіше укриття, адже згідно з чинним законодавством, усі підприємства мають бути забезпечені засобами колективного захисту (укриттями) щоб укривати там своїх працівників. Останнім часом  певна кількість керівників з зрозумілих в певній мірі причин, такі як відсутність планових заходів контролю з боку ДСНС, або сильну заклопотаність, упускають певні питання у сфері пожежної безпеки. Приміром, нещодавно укриття було облаштоване одним із підприємців у селі Рованці. Тепер моє завдання спільно з працівниками сільської ради обстежити його на дотримання всіх вимог та зареєструвати його.

Окрім цього, активно співпрацюю з інспекторами із благоустрою, екологами, рибним патрулем та іншими службами, часто з використанням безпілотних літальних апаратів, які пристосовані для мирних цілей. Кілька разів на рік обов’язково проводжу профілактичний огляд усіх релігійних споруд, музеїв, закладів освіти, проводжу інструктажі зі священнослужителями, керівниками закладів та установ різних форм власності на тему пожежної та техногенної безпеки й цивільного захисту. Також безпосередньо дотичний до реалізації впровадження місцевої автоматизованої системи оповіщення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій в громаді.

Які виклики принесла війна?

Від початку повномасштабного вторгнення надзвичайно актуальною стала тема мінної безпеки. Якось ми приїхали на захід до школи в одне з сіл Боратинської громади. Спілкувались з дітьми, розповідали про правила пожежної та мінної безпеки. А вже наступного тижня трапився випадок, який вкотре підтвердив необхідність навчання школярів правилам безпеки. Виявилося, що у даному селі чоловік, приїхавши у відпустку, ввечері випустив боєприпас в центрі села, поблизу навчального закладу.

Зранку небезпечну знахідку побачили діти, які прямували по дорозі до школи, з якими ми напередодні спілкувалися. Вони не розгубилися та не злякалися, а повідомили дорослих та директора школи, а вони зателефонували до нас та в поліцію. Це підкреслює надзвичайну важливість проведення таких заходів серед дітей в Україні не тільки в регіонах, де безпосередньо ведуться бойові дії, але і в кожному куточку нашої держави.

Сподіваємось, що незабаром бойові дії завершаться, настане мир та перемога, але враховуючи що Україна за деякими даними найбільш забруднена вибухонебезпечними предметами країна Європи ці діти можуть за декілька років поїхати на навчання в інші міста нашої країни, і зіштовхнутися з такими викликами, і необхідно знати основні правила, щоб вберегти життя, тому фундамент безпекових знань потрібно закладати змалку, чим я і займаюсь.

Тому часто беру участь у заходах в рамках “Тижня безпеки”, які проводять у закладах освіти, виступаю в трудових колективах. На жаль, рівень освіченості дорослого населення стосовно питань безпеки, бажає кращого. Про це також свідчить випадок, який недавно трапився у громаді. Коли в одному з домогосподарств виникла пожежа, то в паніці власниця не могла згадати номер телефону до служби порятунку, що збільшило час на реагування і звичайно призвело до більших матеріальних втрат, дякувати Богу обійшлося без людських жертв.

Також, біля одного з сіл впали уламки боєприпасу. І знайшлися спритники, які до приїзду фахівців спеціальних служб хотіли привласнити певні деталі, які складались з певних металів. При цьому, не задумуючись, що гроші, отримані від здачі металу це мізер у порівнянні із тим, що вони могли втратити здоров’я чи й навіть життя. У таких випадках радимо пам’ятати правило “Не підходь! Не чіпай! 101 набирай!”.  

Чи актуальною є проблема зі спалюванням рослинних решток у громаді? 

Дуже прикро, однак весною і восени ця проблема є дуже актуальною. І якщо молоді господарі задумуються і впроваджують в практику облаштування компостних ям, то серед господинь старшого віку є такі, які заявляють, що “Все життя палила і палити буду”. З такими проводимо роз’яснювальні бесіди та звичайно накладаємо адмінстягнення. Пояснюю, що дим від спалення рослинних решток є токсичним і від нього особливо потерпають люди із захворюваннями бронхо-легеневої системи. Нагадую, що штраф за спалювання рослинних решток на полях і луках становить від 3060 до 6120 гривень. І на власних обійстях від 1700 до 3400 гривень.

До речі, хочу наголосити, що гроші, отримані від сплати штрафів, йдуть в бюджет місцевої сільської ради. Така робота проводиться постійно, у складі різних рейдових груп і з залученням безпілотних літальних апаратів, що полегшує нашу роботу, і надає беззаперечні фото та відео докази адміністративного правопорушення, навіть якщо інспектор знаходиться за декілька кілометрів від місця спалювання.

На початку осені лише за одну добу роботи рейдової групи порушники сплатили 15 тисяч гривень штрафу, проте головне завдання для нас це впершу чергу прищепити людям звичку не порушувати, а не оштрафувати, навчити людей правильно, без шкоди для довкілля та оточуючих поводитись з такого роду відходами. Тому ґрунтовна бесіда і діалог, щоб достукатись до свідомості людини вважаю головним завданням для себе. Цьогоріч Боратинська громада є на жаль однією з лідерів за кількістю виникнення пожеж серед громад Луцького району та приросту їх у порівнянні з тогорічними показниками, для прикладу з початку 2025 року на території громади виникло 52 пожежі, хоча за аналогічний період 2024 року їх було 38. Переважно об’єктами пожежі є суха рослинність на відкритій території, ну і звичайно будівлі житлового сектору.

Важливим для громади є створення підрозділу місцевої пожежної охорони, над чим зараз спільно з керівництвом громади та міжнародними організаціями активно і працюємо, адже вони дуже допомагають нашим підрозділам та безпосередньо мешканцям громади реагувати на різного роду займання оперативніше, тим самим не даючи пожежі набрати оберти.

Також є населені пункти, які знаходяться на відстані понад 20 кілометрів від найближчої пожежно-рятувальної частини, або у яких відсутні пожежні чи природні водойми, водопровід, тоді вони слугують нам помічниками для підвозу води і т.п., адже на пожежі для її вдалої ліквідації важливо багато деталей і факторів.  

Які проблеми стають актуальними з настанням холодів? 

На жаль, люди часто не дбають про дотримання правил безпеки при пічному опаленні – на початку і в кінці сезону обов’язково потрібно прочистити димохід. Натомість люди нехтують цим. Як наслідок відбувається отруєння чадним газом або пожежа. Часто для розпалення використовують легкозаймисті речовини – бензин тощо. І це може призвести до вибуху і травм.

Після повномасштабного вторгнення багато хто придбав як альтернативу для обігріву металеву піч, так звану в народі «буржуйку». І водночас далеко не всі дотримуються правил безпеки згідно з якими її можна використовувати, наприклад розташовувати лише на негорючій поверхні. В радіусі не менше одного метра від «буржуйки» чи печі не повинно знаходитись жодних горючих предметів чи речей домашнього вжитку. Натомість нерідко їх ставлять біля шафи чи ліжка.

Перед топковим отвором печі слід розмістити металевий лист розміром 0,5х0,7 м. Також в цей період активно проводимо профілактичні бесіди з мешканцями осель, які згідно із статистикою знаходяться у зоні підвищеного ризику виникнення пожежі це особи похилого віку, люди які опинилися в складних життєвих обставинах, багатодітні сім’ї і т.д.

Бо діти часто полюбляють робити щось заборонене, наприклад гратися з сірниками. А коли розпочинається пожежа – ховатися в шафу, під ліжко чи в якесь інше місце, яке, на їхню думку, є безпечним. Тому з дітьми особливо ретельно й в доступній формі слід систематично проводити такі профілактичні бесіди.

Розкажіть про “Класи безпеки”, які з’являються у школах громади.

Це спільний проект ДСНС, МВС та ЮНІСЕФ. У школах відводять один клас, де проводять навчання пожежної та мінної безпеки,  домедичної допомоги, профілактично-роз’яснювальні бесіди, заняття гуртка “Дружин юних пожежників-рятувальників” тощо. Там відбувається вивчення правил пожежної, мінної безпеки та цивільного захисту в ігровій формі, залежно від віку здобувачів освіти.

Мета “Класів безпеки” – формування в школярів навичок надання домедичної допомоги та вивчення алгоритму дій у надзвичайних ситуаціях. В таких класах розташовані стенди, тренажери та матеріали як ілюстративний матеріал для навчання визначення загроз та наслідків. Є макети та демонстраційні моделі, вогнегасники, протигази, дитячий одяг рятувальників, конструктори тощо.

Створення таких класів є особливо актуальним в умовах війни. Такі “Класи безпеки” є у Боратині, Баєві та Рованцях. В планах – відкриття у інших навчальних закладах громади.  

Над якими ще проектами працюєте зараз?

Одним із проектів є місцеві пожежні команди – підрозділи, які створюються органами місцевого самоврядування для забезпечення пожежної безпеки. Вони діють як частина системи місцевої пожежної охорони та створюються за погодженням з територіальними органами державної пожежної охорони. Їм передають автомобілі, які не знаходяться на бойовому чергуванні в ДСНС, або які передають нам наші міжнародні партнери та меценати. Така команда добровольців вже є у громаді, яка складається з мешканців кількох сіл, проте до кінця  року в планах створення все-таки повноцінного підрозділу МПО у селі Радомишль.

Також ведеться робота по її створенню підрозділу добровольців у селі Промінь спільно з одним з підприємців і одночасно мешканцем села, який готовий надати свої приміщення та вже придбав власний пожежний автомобіль, який зараз активно готує до бойової роботи.

До речі, автомобіль для підрозділу в с. Радомишль готові передати наші партнери з Німеччини, тепер головне завершити підготовку приміщення де він буде знаходитись. Участь таких команд у збереженні майна і життя людей важко переоцінити. Бо така команда першою приїде на виклик як у своєму селі, так і сусідньому. А бувають випадки, коли ціна кількох секунд це чиєсь життя або здоров’я. 

Що б Ви хотіли побажати мешканцям громади? 

Передусім – мирного неба над головою! Також хочу наголосити, що безпека починається з довіри й співпраці! Тому – телефонуйте, консультуйтеся! А ще пам’ятайте, що телефонуючи на 101 чи 112 – обов’язково надавайте диспетчеру максимум інформації – точну адресу, місце пожежі, наявність в приміщенні дітей, людей похилого віку, маломобільних людей, поверховість будівлі. Усі ці деталі допоможуть команді працювати максимально ефективно і врятувати тих, кому загрожує небезпека. 

Безека Руслан, начальник Луцького районного управління цивільного захисту та превентивної діяльності Головного управління ДСНС України у Волинській області, наголошує, що  Іван Степанович – надзвичайно компетентний фахівець у своїй сфері. 

«Це людина, яка володіє пожежною і техногенною обстановкою у громад, має високий рівень комунікацій і успішно виконує завдання, які покладені на нього державою, – каже Руслан Юрійович. – Сьогодні ДСНС поставила серйозні завдання щодо налагодження тісної співпраці з територіальними громадами у питанні цивільного захисту. У Івана Степановича є достатній досвід і він успішно справляється з усіма викликами, що стоять нині перед громадою у сфері безпеки. Він є одним із найефективніших працівників районного управління. Звісно, оцінку його діяльності з часом поставлять мешканці громади та її адміністрація, однак я переконаний, що вона буде найвищою».

Читайте також:

• На Волині літня жінка зачинилася в квартирі та не могла вийти: викликали рятувальників
• «Це не просто робота, це відповідальність за життя інших»: історія луцького рятувальника
• Кожен гектар під контролем: волинські піротехніки розміновують Харківщину