Волинський університет вшанував загиблих захисників – студента Володимира Стогнія та випускника Назарія Літвінцова

Присутні, серед яких – батьки та рідні полеглого Назарія Літвінцова, проректорка Наталія Благовірна, фахівець з питань ветеранської політики Андрій Лев, декан факультету Галина Малеончук, заступник декана з виховної та соціальної роботи і молодіжної політики Іван Рудянин, викладачі та студенти, схилили голови в пам’ять про всіх загиблих захисників України, інформують на сайті ВНУ.

Потому поіменно згадали студентів та випускників факультету, які полягли у боротьбі за суверенітет і незалежність нашої держави. На жаль, щоразу до цього списку додаються нові імена, а на пам’ятному стенді – все більше чорно-білих фотографій воїнів, які ніколи не повернуться в Університет. 

«Усі ці хлопці – не просто імена на стендах. Це сини, кохані, друзі. Це люди, які жили і любили, але, коли настав час, пішли захищати Україну й віддали за неї своє життя. Завдяки ним ми можемо жити і продовжувати їхню боротьбу», – виступив Іван Рудянин. 

«Ми розуміємо, яку велику ціну загиблі та їхні родини платять за те, щоб ми були незалежними, за наше право здобувати освіту, навчатися, взагалі бути на цій землі. Ці меморіальні дошки завжди будуть символом нашої глибокої вдячності й шани. Це символ розуміння того, що за цими світлинами стоїть ціла історія перерваних молодих життів, трагедій їхніх родин. Вдячність за їхній героїзм ми завжди зберігатимемо в наших серцях», – розповіла Наталія Благовірна. 

«Ми хочемо принаймні в таких спосіб висловити свою глибоку шану до наших Героїв. Ми хочемо пам’ятати їх як наших студентів і випускників. Із Назарієм Літвінцовим ми працювали разом. У наших серцях вони назавжди – рідні», – сказала декан факультету Галина Малеончук. 

Крізь сльози мама Назарія Літвінцова пригадала: із початком повномасштабного вторгнення у сина не було сумнівів і вагань – він пішов захищати нас.

«Він казав: “Мамо, життя буде потім, після війни. А зараз треба вистояти”. Це була дуже освічена, начитана й інтелігентна людина. Він вчив і нас, батьків, як правильно жити. Для нас ця пам’ять необхідна. Поки ми пам’ятаємо – він живе в наших серцях вічно», – сказала пані Галина. 

Солдат, оператор відділення розвідки та корегування взводу безпілотних авіаційних комплексів 2 стрілецького батальйону Назарій Літвінцов загинув 1 червня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Шевченко Волноваського району, що на Донеччині. 

Командир 1 батальйону морської піхоти 37 окремої бригади морської піхоти, старший лейтенант Володимир Стогній загинув від важких ран, отриманих у бою.

Читайте також:

• Пам’ять поколінь: на Волині відкрили меморіал загиблим у війнах односельчанам та Алею Слави
• У пам’ять про загиблих колег: волинський рятувальник пробіг 42-кілометровий марафон у 20-кілограмовому спорядженні