Волинянина виселяють із власного помешкання

У Верховному суді розглянули справу мешканця скандального будинку біля цукроварні під Луцьком, який не може приватизувати помешкання. Чоловік пропрацював на державному заводі й отримав ордер на вселення. Після того як цукровий завод став приватним, мешканцям будинку повідомили про виселення.

Про це розповідають Волинські новини.

Нині чоловік судиться за право приватизувати житло, де мешкає десятиліттями. За його словами, ще в 1980 році він отримав ордер на вселення від цукроварні. Після того як завод продали, у приватній власності дивним чином опинилися ціла вулиця й будинок, де живуть люди.

Тепер їх хочуть виселити. Активи цукрового заводу зараз належать ТзОВ «Радехівський цукор».

Гнідавський цукровий завод наполягає, що двоповерхівка з квартирами – це не житловий будинок, а пожежний пост і тепер уже приватний. Але ж інший мешканець будинку значно раніше приватизував житло й має всі дозвільні документи, зауважує Володимир Магденко.

«Підробили документи, незаконно приватизували вулицю. Підробили документи, що це не будинок №5, а пожежний пост. Фонд держмайна вказав, що будинок №5, десятиквартирний, двоповерховий, не увійшов у приватизацію. Це не їхній об’єкт. Дійшло до Верховного суду. Місцеві суди відмовляли. А чому відмовляли? Бо я не можу довести, що це житловий державний будинок. Верховний суд відмінив рішення першої інстанції, апеляційного суду й направив справу на новий розгляд», – розповідає Володимир Магденко.

Місцеві жителі кажуть, що пожежний пост – поруч із двоповерхівкою. Але Гнідавський цукровий завод наполягає: мовляв, люди проживають саме в приміщенні пожежного посту.

«Тобто це одне і те саме приміщення. Ми маємо документи на цей пожежний пост. Він переданий відповідно до переліку Фонду держмайна. Приватизація відбувалася згідно з наказами Фонду держмайна. Ці документи підтверджують право власності підприємства на це приміщення», – говорить представниця ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» Ірина Масич.

Відкрито кримінальну справу щодо ймовірної підробки документів і приватизації заводом двоповерхівки.

«Життя розділилися на «до приватизації» і «після приватизації». Я не можу прокоментувати дії й документи, на які посилається Володимир Магденко, апелюючи до 1985 року», – наголошує представниця ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» Ірина Масич.

Кажуть, що вулиці Агрономічної взагалі не існує, хоч на карті вона таки вказана, як і в паспорті чоловіка.

«Ймовірно, ця адреса була просто придумана для того, щоб забезпечити для осіб можливість реалізації їхніх громадянських прав, зокрема брати участь у виборах, мати можливість відвідувати медичні заклади. У свій час людям пішли назустріч, і було дозволено тимчасове перебування в нежитловій приватній будівлі цукрового заводу», – зазначає представниця ТзОВ «Радехівський цукор» Олена Крук.

Коли місцеві суди стали на сторону бізнес-гіганта й відмовили Володимиру Магденку в задоволенні позову, у Верховному суді, за словами чоловіка, суддів неабияк здивували рішення волинської Феміди.

«Вони не можуть розібратися, як могли люди прожили понад 40 років у нежитловому приміщенні? Це абсурд. Люди там не знають цієї ситуації. Їм це просто в голову не вкладається. Як можна 40 років людей тримати в нежитловому приміщенні? Це ж не собака, кішка, свиня чи корова. Це люди, а не худоба», – нарікає Володимир Магденко.

«Судовим рішенням констатовано, що виданням ордера на приміщення «Гнідавський цукровий завод» фактично визнав, що приміщення має статус житлового, оскільки ордер може видаватися лише на вільне житлове приміщення», – вказано в матеріалах справи.

Земельна ділянка, на якій розташована будівля, належить до Боратинської громади, а спірне приміщення зараз не належить до житлового фонду Луцької громади, зауважує представниця Луцької міськради.

Цукроварня пропонує людям переїхати в гуртожиток, але там фактично голі стіни.

У суді дослідили письмові докази, відбулися дебати, але після виступів представниць цукроварні право репліки позивач не отримав.

«Не дали мені слово після них, – наголошує Володимир Магденко. – Доказову базу, яка йде на нашу користь, приховують і в БТІ, і в кадастрі, і в архівах. Документи вилучені. І нема крайнього».

Як додає чоловік, цукроварня відрізала людям майже всі комунікації: світло, воду, опалення. І в люті морози люди залишилися замерзати. Володимир Магденко разом з дружиною гріє цеглу, щоб хоч трохи зігрітися в квартирі.

Читайте також: