Волинянка в себе вдома створила унікальний музей

Про захоплення волинянки розповіли у сюжеті каналу Аверс.

Все почалося дуже давно.

«Наскільки я себе пам'ятаю, це з дитинства. В мене тато був столяр, а в тата було тільки три дочки, я сама менша. І якби я пішла вже по батьковій лінії, в мене така любов до дерева. Я пам'ятаю, що я ще завжди гралася в стружці, була малесенька, раніше ж не було стільки іграшок, як зараз. І так з часом потім пішла навчатися після школи в Дубнiвське училище на різьбяра по дереву. І з того часу я якби я не залишаю цієї справи».

Основне захоплення і внутрішня потреба, каже пані Галина — це коренепластика.

"Я от я ходжу по лісі, збираю різні такі гіллячки, корінчики, щось може щось можу викопати і створюю такі оригінальні предмети. Лісова скульптура. Основна в мене робота — це я реставрую церковні речі, роблю іконостаси, або нове, або реставрую.

Крім роботи з деревом, ще малює, працює з різним матеріалом і навіть зі склом. Шиє, плете і вишиває — все в українському етностилі.

Брак часу на улюблену справу через війну. Жінка займається з однодумцями тим, що плете сітки для військових. А під час екскурсій дітям проводить різні майстер-класи. В цій маленькій кімнаті можна проводити години.

На другому поверсі вже власна колекція, яку жінка збирала все життя. Автентичні рушники, вишиванки, глечики, речі побуту селян. Є й старі церковні речі.

"Тут просто є мої родинні ще книги і журнали. Дід в мене був дяком і в нього в старій хаті ще була така церковно-приходська школа. І ще з тих часів залишилися такі книги стародруки."

Колажу з фотографій — окреме місце.

"Це мої родинні. Просто вони в чорно-білому форматі, то я їх так вирішила сюда принести. Там навіть і я є."

Старі монети — під склом.

"Все копане. Це я тоже займаюся, ну, з металошукачем ходжу. Це все копане на нашій території, до речі. Польські, наприклад, ці гроші, да, до 23-го якогось там року. Оце Римська імперія, яким майже по 2 000 років. Ну, така тут збірна селяночка. Ну, те, що є, те найшла."

Щось купляє спеціально для своєї колекції, їздить Україною. Наприклад, справжній гуцульський кожух — Гуня — придбала з кіностудії. Він побував у фільмі "Тіні забутих предків".

Найпотаємніше місце, де творяться дива — майстерня. Зараз Галина працює над янголятками.

Читайте також: 

• Від клумб до тренувань: як волинська майстриня перетворює життя на мистецтво
• Льон оживає в її руках: педагогиня з Волині створює унікальні торбинки та пише поезію
• Волинська рукодільниця створила 200 унікальних виробів з бісеру