Востаннє говорив з коханою вранці, а через кілька годин загинув: воїну, який жив на Волині, просять присвоїти звання Героя України

На сайті Президента України дружина загиблого зареєструвала відповідну петицію 18 квітня. Для того, щоб її розглянули, потрібно зібрати 25 тисяч підписів. Залишилося всього кілька днів, щоб встигнути це зробити.

Підтримати звернення можна проголосувавши за посиланням.

Андрій народився в Ірпені, У 2016 році був призваний на строкову службу і ніс її у військовій частині А3066 Національної Гвардії України, служив за контрактом до 2017 року. Через два роки переїхав у м.Володимир Волинська обл. одружився з Валентиною і у них народилась донечка Софійка. На день загибелі Андрія дочці було 3 рочки.

Захоплювався боулінгом, грою в більярд.

Андрій говорив, що його викликали до військкомату за повісткою, а насправді він сам пішов туди в перший же день війни. 27 лютого вже був окупований його рідний Ірпінь. Коли воїн дізнався про зґвалтування дітей росіянами в Ірпені - лють і ненависть до нелюдів переповнювала його душу і серце. Він запевнив кохану, що зробить все, щоб подібного не трапилося з його донечкою та іншими дітьми».

Андрій Мельницький ніс службу у складі 63-ї бригади, мав військове звання старший солдат.

Дружина вела блокнот і записувала назви населених пунктів, у яких перебував її чоловік, починаючи від білоруського кордону до Донбасу. Його бойовий шлях пролягав через усі області, атаковані ворогом. Фатальною для Андрія стала Донецька область, а саме Бахмут.

Валентина додає: «Наприкінці листопада Андрій прийшов у відпустку на кілька днів. Коли прощалися, бо Андрієві треба було повертатися на службу, перед від’їздом він сказав: «Мені є що після себе залишити: тебе і Софійку» - це були останні слова мого коханого, перед самою дорогою на фронт».

З дому Андрій вирушив у Бахмут, де точилися найзапекліші бої. Коли мав змогу, присилав вісточку про себе. Повідомлення були такі :«Все добре, бережіть себе. Люблю тебе, моє сонечко. Все, я уже точно буду йти». Останнє спілкування подружжя було вранці 25 грудня. За кілька годин його не стало… Побратими Андрія розповіли про обставини його загибелі: він вийшов оглянути позиції, побачив рашистів, що наближалися. Він встиг повідомити про небезпеку і перший розпочав бій, під час якого отримав смертельне поранення. Побратими говорили, що якби не Андрій, який вчасно побачив ворога і швидко відреагував на нього, втрати українських військових були б значно більшими.

Похований Андрій Русланович Мельницький у місті Володимир на Федорівському кладовищі поруч з іншими захисниками України. Нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня, відзнакою «Почесний громадянин міста Володимир».

Читайте також:

• Зробив пропозицію коханій, але не встиг одружитися: після обміну на Волинь повернули тіло 23-річного Героя
• Намагався зупинити кровотечу на нозі, а смерть наздогнала його осколком у голову: Герой з Волині поліг смертю хоробрих на Донеччині
• У громаді на Волині відкрили меморіальну дошку загиблому Герою