Намагався зупинити кровотечу на нозі, а смерть наздогнала його осколком у голову: Герой з Волині поліг смертю хоробрих на Донеччині

Спогади про загиблого військового з Волині Андрія Ткача

Боронячи рубежі української держави в бою з окупантами загинув 48-річний вірний син України із села Раків Ліс – Андрій Степанович Ткач. Життя бійця трагічно обірвалося 3 липня 2024 року в Донецькій області.

Однокласники Андрій Ткач та Сергій Гальом товаришували з дитинства. Обох забрала війна. Як колись стояли поряд на знімках, так тепер воїнів поруч і поховали, - пише газета Полісся.

«Ми завше збиралися в такому колі з радісних причин – на свята, значимі сімейні події та, звісно, копати у тата картоплю. Щороку ми збирали врожай на День прапора. Разом зі стягами! Тепер головні державні свята набудуть для нас ще більшого значення, бо оповились для родини ще й трагедією, розумінням, як непросто нам споконвіку давалась незалежність, самоідентичність, символіка. У числі тих, хто поклав життя на вінець нашої свободи, віднині і наш Андрій», – пояснюють брати Олег та Юрій.

Андрій Ткач народився та виріс у Раків Лісі. Був найстаршим із трьох синів у сімействі. Мати відійшла у засвіти 17 літ тому. Відтоді коло батька лишився тільки він.

Після школи пішов служити «строчку» у Нацгвардію. Тоді рік відбув у Чугуєві, ще стільки ж у Криму. Був старшим сержантом, комірником. Повернувшись додому, із 1998-го працював у лісовому господарстві та деревообробних підприємствах. Здобуваючи професійний досвід, не раз зазнавав травм та вкорочував пальці. Але любив свою справу.

«Він був надто виважений, спокійний, не квапливий. Поступливий, трудолюбивий, добросовісний. Але при цьому завжди в темі усіх подій. Комунікабельний. Обожнював потеревенити із сусідами, поняньчити їхніх дітей. Оскільки ще не одружився й не мав власних нащадків, то радів компанії нашої малечі», – відгукуються про свого дівера невістки.

І тільки 73-літній тато Степан Олександрович мовчки перемотує у голові спогади. Тепер він зостався у цих стінах сам… 8 квітня 2024-го його сина забрали на ВЛК, а через дві доби він був уже у Десні. Потім новобранця перекинули на Житомирщину. Загалом – два місяці навчань у різних точках.

«Я єдиний здав добре стрільбу, і це попри відсутність пальців», – хвалився Андрій рідним, вирушаючи уже на Слов’янськ. Він став кулеметником 95-ої окремої десантно-штурмової Поліської бригади. Із кінця червня вже виконував завдання у Бахмутському районі.

«Тут із сіл нічого не лишилося, одні руїни. Бачив всього одну бабусю. А так – як на безлюдному острові. Правда, є працюючий магазин. Спеціально для військових торгують чи що?», – жахався і дивувався побаченому на лінії фронту раківлісець в останній телефонній розмові з татом.

Недовгою була бойова стежина Андрія Ткача. 3 липня потрапив під мінометний обстріл. Отримав множинні вогнепально-осколкові поранення. Перших уражень зазнали кінцівки. Попри відсутність аптечки (чомусь її бійцеві так і не видали за два тижні перебування на передовій) і, зокрема, турнікету, Андрій все ще намагався себе врятувати, зупиняючи кровотечу на нозі хоча б саморобкою із бинтів. Та тут смерть наздогнала його ще й осколком у голову… Не стало хорошої людини, не стало українського захисника…

…6 липня. Біжить до труни з Андрієм сусідська маленька дівчинка, не боїться торкатися покійника: «Я його не забуду. Завжди любитиму». Бо цей дядько повсякчас був добрий до неї. Хто тепер її розважатиме? Не дочекався свого дядечка й племінник Іван, що вчиться на стоматолога. А обіцяв же хлопчині стати його першим пацієнтом! А менший племінник Віталій так і не отримав від дядька військової шапки з кокардою ЗСУ, яку прохав в останній розмові. Не діждалася воїна навіть посаджена біля хати картопля? Уперше збиратимуть врожай без нього…

Чекає ненька свого первістка Андрійка вже на небі. Та над його труною плакали інші матері. Ридала і мама загиблого військовослужбовця-раківлісця Олега Карпіка. Рівно два роки тому вона хоронила так само й свою кровинку. І тепер ніби вдруге переживала той чорний день.У звуках прощальних церковних дзвонів на кладовище рушила трьохсотметрова траурна колона. Поміж прапорів чергувались засмучені й задумливі обличчя. Дорогою з усіх сторін про несправедливість війни криком голосили жінки. Поривчастий вітер, наче намагаючись заспокоїти їх, відносив наболілі слова з їхніх уст десь далеко. Роздався над уквітчаною гортензіями ямою останній Гімн для Героя, пролунали постріли почесної варти. Просто у свіжовикопану могилу дивився своїм портретом із сусіднього ряду покійний військовослужбовець Сергій Гальом. Ніби зустрічав у своїх обіймах однокласника та друга дитинства Андрія. На усіх архівних фото вони завжди стоять поруч. Так поряд їх і поховали. Раків Ліс офіційно втратив вже п’ятого свого захисника…

Іванна ГАЙДУЧИК, село Раків Ліс.

Читайте також:

Можливо зацікавить

У бою у Запорізькій області загинув захисник з Волині Микола Лущик

У бою у Запорізькій області загинув захисник з Волині Микола Лущик

Останній дзвінок до родини був 10 липня, а через кілька днів він загинув: сестрі Героя з Волині вручили його посмертну нагороду
фото

Останній дзвінок до родини був 10 липня, а через кілька днів він загинув: сестрі Героя з Волині вручили його посмертну нагороду

Понад рік вважався зниклим безвісти: на Волинь на «щиті» навіки повертається Герой Сергій Холодов

Понад рік вважався зниклим безвісти: на Волинь на «щиті» навіки повертається Герой Сергій Холодов

Люблячий син, хороший чоловік, найкращий тато і надійний побратим: Герою з Волині назавжди 31 рік
історії війни

Люблячий син, хороший чоловік, найкращий тато і надійний побратим: Герою з Волині назавжди 31 рік

Понад рік вважався зниклим безвісти: повідомили про загибель Героя з Волині Романа Степашука

Понад рік вважався зниклим безвісти: повідомили про загибель Героя з Волині Романа Степашука

Скорботна звістка з фронту: на війні загинув Герой з Луцька Роман Любих

Скорботна звістка з фронту: на війні загинув Герой з Луцька Роман Любих

Відійшов у вічність Герой з Волині Михайло Капійчук

Відійшов у вічність Герой з Волині Михайло Капійчук

«Пряме влучання. Загинули всі, хто з ним був»: Герою з Волині навіки 35

«Пряме влучання. Загинули всі, хто з ним був»: Герою з Волині навіки 35

Загинув понад рік тому: на Волині попрощались з Героєм Дмитром Лехівим

Загинув понад рік тому: на Волині попрощались з Героєм Дмитром Лехівим