Воював декілька місяців: на Волині попрощалися із захисником, чий брат захищає Україну, Юрієм Галецьким

Про це повідомляє Ковельська міська рада.

Він народився у селі Дроздні, згодом тривалий час проживав у нашому місті, а до мобілізації — 2 роки у Львові. З Ковеля його друзі, кохана дружина, з цим містом пов’язані його світлі спогади життя.

Чоловік мав золоті руки: міг полагодити все, за що брався. Цінував те справжнє, що мав у житті — дружбу, кохання, любов до музики.

Він це захищав, бо не хотів, щоб війна дійшла до його рідних — батьків, дружини, дітей, сестер, брата, який з перших днів воює на фронті.

На військову службу був призваний у червні цього року. Був розвідником у військовій частині морської піхоти. Герой загинув 16 жовтня на Херсонщині, виконуючи бойове завдання.

Площа Героїв Майдану була переповнена людьми, квітами з чорними   стрічками і… гірким смутком. Поряд з Юрієм Халецьким були його найближчі люди — рідні, друзі, побратими. І поряд його улюблений інструмент – гітара.

Як зауважив міський голова Ігор Чайка: «У мирному житті ми могли б зустрітись тут з іншого приводу — послухати концерт Юрія, адже він був не лише мужнім воїном, патріотом, захисником, справжнім чоловіком, а й талановитою людиною. Він був музикантом, грав на багатьох інструментах, писав і співав власні пісні. Гордимося тим, що поруч з нами жили такі люди, як Юрій Халецький».

Війна продовжує руйнувати людське щастя, відбирає миті радості, світла, тепла. Жодними словами неможливо втамувати біль та не загоїти рани в душах рідних та близьких людей. Кожне слово – спогад дружини Антоніни про свого чоловіка було наповнене великою любов’ю.

Він був добрим сином, братом, другом, побратимом, татом. Він був надзвичайно достойною людиною, дуже добрим і неймовірно розумним. Він багато читав, занадто багато працював, співав. Але найліпше у нього виходило любити. Любити всіх і все, що він робить. Юра бажав, аби люди наповнювали любов’ю кожну свою хвилину, любов’ю до того, що ти робиш, любов’ю до світу.

Юрій Халецький долучився до небесного воїнства. Він оберігатиме з небес свою родину, усіх нас. Тепер йому назавжди — 38.