Втратив ноги на фронті: захисник з Волині самотужки організував ремонт вулиці у селищі

Про це написала Ольга Бузулук у соціальній мережі «Фейсбук».

Старший сержант, командир взводу розвідки 63 окремої бригади нині проживає в с. Головне Ковельського району, де успішно організував ремонт частини однієї з вулиць.

Історія Дмитра на перший погляд звичайна. Він був призваний ще в 2013 році, служив контрактником в «Азові» в Маріуполі, згодом звільнився. З першого дня повномасштабного вторгнення пішов до «військкомату» разом з товаришами, з якими працював на будівництві в Києві. Став командиром взводу розвідки в 63 окремій бригаді. А далі – історія трагічна.Обидві ноги військовий втратив на Херсонщині у травні, виконуючи бойове завдання.

«Ми коректували вогонь у Снігурівці і повертались з завдання. На виїзді з першої лінії оборони помітив разом з побратимами, що інших хлопців підірвала ворожа ДРГ. Почали переслідувати цю ДРГ, двох мені вдалось знищити. Поки побратими (два рідних брати) відбігли в інший бік, я залишився під прицілом двох окупантів. Один вистрілив з «мухи», другий з такого гранатомета, який ставить за раз чотири розтяжки в ряд. Я хотів сховатись за автомобілем, але ступив два метри – і напоровся на першу розтяжку. Відірвало одну ногу. Перемотався, почав відповзати, і зачепився за другу розтяжку. Так втратив другу ногу», - ділиться чоловік.

Два рідні брати-побратими встигли витягнути Дмитра, посадити в авто і відійти. Дорогою в лікарню весь час перебував у свідомості. Згодом у госпіталь приїхала дівчина, з якою познайомився в Києві напередодні. Через місяць після поранення, прямо в медзакладі, вони й одружились. Після госпіталя перебував на реабілітації у Львівській області. А потім вирішили звивати своє гніздечко.

Оскільки родом Дмитро з с. Нудиже, а в Головному мешкає його сестра, то вирішили оселитись в Любомлі. Навіть дали завдаток за квартиру. Однак власниця гроші взяла, а квартиру продовжувала продавати далі… Тож знайшли хатину в с. Головне, де й оселились нещодавно. Дружина Вікторія працює в місцевому магазині. Дмитро ж займається власною справою: виготовляє блоки, плитку, згодом буде бруківка. Нині – в пошуках підходящого приміщення в селі для відкриття власного бізнесу. Каже: тоді будуть робочі місця, податки у бюджет територіальної громади, село розвиватиметься ще краще.

Останні два тижні Дмитро організовує ремонт дороги на вулиці Грушевського, колишня Чкалова. Це майже 2 кілометри. Каже, що при поганій погоді він навіть з дому не може нормально вийти на дорогу: все в ямах і калюжах, тож на протезах незручно пересуватись, а на кріслі колісному – тим більше.

9 березня Дмитро написав у сільській групі в вайбері, мовляв, приєднуйтесь, допомагайте: або фінансово, або фізичною силою, адже треба довести дорогу до пуття.Зголосилось кілька чоловіків-сусідів. Також протягом дня назбирали 7 тисяч гривень. Але вже вклали більше 15. Ще треба кілька десятків тисяч гривень, щоб завершити.

Наразі прокопали рів, куди сходитиме вода, осушили дорогу. Далі її вирівняють і засиплять щебенем. Частково посприяв цьому голова громади. Чоловіки-сусіди охоче підтримали ідею Дмитра самим хоч частково відремонтувати дорогу.

Військовий жартує: були б кошти – можна не одну вулицю в селі зробити. Зараз конче необхідно завершити цей відрізок.

Підримати ідею захисника можна за реквізитами:

5168745612237195 - карта Дмитра

Читайте також:

• У день прощання сину виповнилось 10 місяців: побратими помстилися ворогу за смерть молодого Героя з Волині
• «Єдине, чого боявся, - підвести побратимів»: Герой з Волині менше місяця не дожив до дня народження
• Тільки через чотири доби побратими змогли витягнути його тіло з поля бою: захиснику з Волині просять присвоїти державну нагороду
• Не встиг створити сім'ю з нареченою: 25-річний Герой з волинської бригади загинув під час виконання бойового завдання