49-річна жінка з Луцька думала, що має кашель — виявився рак: потрібна термінова допомога

49-річна Олена Горбачевська бореться з важкою хворобою. У жінки діагностували онкозахворювання на пізній стадії. Для боротьби з хворобою лучанка просить допомоги у небайдужих людей.

Про це йдеться у газеті «Твій вибір».

Помагала хворим і співала в церковному хорі

– У нашій родині ні в кого не було онко. Бабуся за все життя не випила жодної таблетки, таке гарне здоров’я мала, – розповідає про себе Олена Горбачевська з Луцька. – Я теж нічим особливо не хворіла. Ні на якому шкідливому виробництві не працювала. Після того, як закінчила третю школу, рік провчилася у Духовному регентському училищі.

Потім здобувала освіту при жіночому монастирі в Городку (це вже Рівненська область). Закінчила медучилище «Монада». З двома освітами, працювала санітаркою у Волинській обласній лікарні і була регенткою церковного хору. А потім ще й вивчилася на психолога у Волинському державному університеті.

Оскільки Олена мешкає лише з мамою-пенсіонеркою і грошей часто не вистачало, то жінка вирішила підзаробити трохи за кордоном. Відтак поїхала до Польщі доглядати старших людей.

«Священник сказав: такий мій хрест»

– Усе було добре. А минулого літа в мене почався кашель. І то такий страшний, що лікар приписав антибіотики. Вони нічого не помогли, і мене відправили на дообстеження, – продовжує Олена.

Спочатку рентген показав у жінки якісь згущення на правій легені. Потім комп’ютерна томографія виявила пухлину. Українку скерували в Інститут раку, в Польщі. А там уже дослідили, що пухлина злоякісна. Це було в липні 2024-го.

– Відразу я не до кінця розуміла, наскільки все серйозно. Була впевнена, що з Божою поміччю все мине, – продовжує жінка. – Коли почула, що в серпні на свято Преображення Господнього в Польщі відбувається велике паломництво на святу гору Грабарку, вирішила долучитися. Відстояла п’ять літургій. Неустанно молилася до Матінки Божої, аби зцілила мене від раку. Бо на той час пухлина в мене була дуже велика – 150 на 90 міліметрів.

Коли розказала священнику про свою біду, то він пояснив: «Кожна людина мусить пройти митарства. На когось цей шлях чекає після смерті, а твої митарства почалися вже зараз – на Землі. Тож із вірою та побожністю ми маємо пронести кожен свій хрест. А Бог буде допомагати, дарувати на нашому шляху тих людей, які помагатимуть».

«Молюся, лікуюся, і пухлина зменшується»

Олена Горбачевська і справді зустріла не одну таку добру людину. Бо, крім рідних – мами, сестри, тітки, їй допомагали навіть незнайомі люди. До прикладу, в Польщі Олена на безоплатній основі отримувала ліки, що їх в Інституті раку розробили спеціально для пацієнтки, враховуючи її точний діагноз.

– Ці таблетки рятують мене від метастазів. Зараз я проходжу променеву терапію. Також кожен день молюся Богу, відвідую літургії, приймаю святі таїнства. І мій стан покращився. Взимку я проходила обстеження, то пухлина в легені зменшилася до розміру 83 на 35 міліметрів. А в березні вже була 56 на 25-ть, – ділиться радісними новинами Олена.

Але днями з Польщі надійшла не зовсім приємна звістка: надалі таблетки від метастазів доведеться купувати власним коштом. А це десь 3000 гривень на місяць. Окрім того, Олена мусить щодня приймати знеболювальні препарати. Бо вдень іще так-сяк, а вночі там, де пухлина, дуже болить, каже наша читачка:

– Я терплю. Коли вже несила – випиваю чи німесил, чи таблеточку кетанову. Помолюся, попрошу в Бога помочі – і так стає трохи легше, – каже жінка. – Та коли мені сказали купувати ще таблетки від метастазів, я просто не знала, де брати гроші. Хотіла йти на роботу, та лікарі сказали: в жодному разі. Бо як почну давати навантаження на організм, то пухлина знову почне рости.

Олена оформила допомогу, має 2 360 гривень. Але то не великі гроші, щоб їжі купити, за комунальні заплатити. А ще ж як дорого коштує їздити до Польщі, де жінка отримує лікування.

– Я попросила водія, і він зробив мені знижечку: 150 злотих йому плачу замість 200. А оце Бог підказав звернутися в газету. Багато років ми з мамою передплачуємо «Твій вибір». Я й живу не далеко від редакції. Думаю: зайду, може, там мені добрі люди поможуть. Бо я так хочу бути здоровою... Так хочу жити! – плаче Олена. – Я буду молитися за усіх читачів, щоб їм ніколи не довелося нести такий хрест, як мені. А потім, коли одужаю, буду всім розказувати, як Господь милосердний і добрі люди зцілили мене своєю любов’ю…