Як волиняни вітали українців і країну з Днем Незалежності. ПІДБІРКА

Світлана Литвин, колишня керівниця регіонального пресофісу Приватбанку у Волинській області, поширила чуттєвий діалог між українськими містами у День Народження їхньої Мами, автором якого є Світлана Перч. Там і Донецьк, і Маріуполь, і Херсон і, звісно, Крим, на який ми так зачекалися:

Київ - Альо, а ніхто не забув, що сьогодні мамин день народження?

Одеса - Я шо такі да, похожа на скліротічку ? Канєшно помню !

Херсон - Я хочу до мами на день народження ! Але  ще не знаю,чи зможу ...

Київ - Зможеш. Я зміг і ти не гірший !

Донецьк - А мене, що знову не кличете ?

Одеса,з іронією - А... Кармілєц ...

Донецьк, знічено і винувато - Ну ляпнув дурницю, то що - вічно будете нагадувати?

Харків - Ну єслі б кой хто не ляпав дурниці, то може над деким і ракетами не ляпало б...

Вінниця повернувшись до Донецька - А як же нова мамка, до якої ти втікав?

Донецьк зітхає.

Луганськ - Скільки вже можна докоряти ? Я навіть паспорт український, майже склеїв!

Тернопіль - Дайте я тому сєпаратісту у писок парадичкою вріжу! 

Київ - Тихо, розходилися,як маленькі. Що ви срач розвели , між собою, наче у вас росіяни живуть ! То який подарунок мамі зробимо?

Крим - Я можу салют. У мене останнім часом, здорово гарно салюти виходять!

Чорнобаївка: - Ой, тримайте мене шестеро! Що ти у тих салютах тямиш!

Буча - Я квіти подарую. У мене тут цілі поля соняхів. По ходу, ті придурки,таки клали у кишені зерна! 

Львів - Я мамі зроблю ранкову каву. Міцну. З шоколадом. 

Київ - Окей, тоді з мене торт до кави!

Одеса - А я подарую мамі усмішку. І новий анекдот. До речі,ви чули новий анекдот про те як Путін і Шойгу...

Біла Церква, нервово перебиває - Та осточортіли твої анекдоти про те Шойгу ! Я їй пісню подарую.

Маріуполь - Я мамі молитву і віру подарую. Вибачте, що так скромно , але  мої ( схлипує ) тепер по всій Україні. І вони вірять і моляться, як ніхто! 

Київ - Нічого, братику... Все буде Україна. Наступного дня народження ти їй знаєш який класний подарунок зробиш - відродишся! 

Маріуполь, замріяно - І діток по моїх вулицях у візочках будуть катати...

Одеса, розчулено - Ага... І на моїх пляжах, наступного року, буде повно людей...

Київ - І всі повернуться додому...

Бахмут, гірко зітхаючи - Не всі... Але я їх всіх запам'ятав! Чесно!

Крим, тихенько, тонким голосом - А може, я мамі на день народження моста того, ну, ви ж зрозуміли?...

Всі хором - Цить! Сюрприза зіпсуєш! 

Військовий медик Олексій Кушнєр опублікував відео, яке записав кілька місяців тому, коли було дуже складно, про те, якою ціною нам дається Незалежність.

Директор Будівельної компанії «Інвестор» Андрій Разумовський на свой сторінці у фейсбуці привітав українців із цим важливим днем так:

«Друзі! З Днем Незалежності України! Хочу побажати кожному з вас сили - для боротьби, для допомоги ЗСУ і відродження нашої України!

Відстоїмо! Відвоюємо! Відбудуємо!Слава Україні і її Героям!»

«Те, що повномасштабне вторгнення почалось 24 лютого, рівно за пів року до дня Незалежності, не дає мені спокою вже пару місяців. Можливо ці уйобки бачили якийсь сакральний сенс в цьому, щоб святкувати свою перемогу. Але вони прорахувались.

Вони не знали, з ким матимуть справи. Вони програли, ще у перший ж день. Так, ми злякалися, ми боялись, але ми  об'єднались, даємо відсіч вже пів року. Друга армія в світі виявлялась прогнилою, корумпованою та нездатною до чесного бою. Звірства в Бучі, атака житлових будинків, Маріуполь, Оленівка, катування полонених, це не армія це орда найманців, жалюгідних потвор, яких мама не любила і чекала, коли дитина перетвориться на ладу», - написав волонтер Ангару і фотограф Роман Нестернеко-Домбровський.

Він додає, що наш День Незалежності почався 24 лютого і триває, щодня, завдяки нашим хлопцям і дівчатам з ЗСУ, волонтерам, всім хто працює, підтримує нашу армію, економіку - Країну.

«Сьогодні день Незалежності найкращої країни в світі - України. Війна триває і ми її виграємо, бо правда на нашому боці, ми на своїй землі і всі боги світу з нами!» - зазначив Роман.

Сергій Адамчук, воїн 68 окремої єгерської бригади, привітав Україну зі святом і опублікував Молитву українського націоналіста:

«Україно, Мати Героїв, зійди до серця мого, прилинь бурею вітру кавказького, шумом карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника Батька Хмеля, тріюмфом і туком гармат Революції, радісним гомоном Софійських Дзвонів. Нехай в Тобі відроджуся, славою Твоєю опромінюся, бо Ти, все життя моє, бо Ти, все моє щастя...»

«Україна - це я. Україна - це військові, які зараз вбивають і гинуть за те, щоб ми жили. Україна - це волонтери, які дістануть будь-що та будь-кого, бо треба. Україна - це мільйони тих, хто був змушений втекти далі чи ближче від жахів війни. Україна - це двірник, робітник, продавець, кожен з тих, хто на своєму місці наближає Перемогу. Україна - це ми. Україна - це ти.

З Днем Незалежності України. Слава Україні! Дякую ЗСУ!» - написала волонтерка Ангару Ольга Валянік.

«Мені пощастило народитися в Україні (у прямому сенсі, без метафор). Моя, на той час, російськомовна сім’я зробила все, аби я українською спілкувалася ліпше ніж російською. Я добре пам’ятаю надзвичайну бібліотеку наших сусідів і добрих друзів Ольга Кирилюк та її уроки. Оця наша Незалежність всюди: у кожній вуличці міста Лева, масштабних площах Харкова, кликунах Луцька, набережних Дніпра, двориках Одеси, проспектах Києва і всіх всіх всіх наших містах. І в кожному серці, яке сьогодні завмирає від повітряної тривоги.

Вистоїмо!  З Днем Незалежності, рідні», - зазначила директорка з маркетингу «Концерн Хлібпром» Олександра Борук.

Депутатка Луцької міської ради Алла Надточій опублікувала світлину з вишитій сорочці і додала, згадавши слова Кобзаря:

«І на оновленій земліВрага не буде, супостата,А буде син, і буде мати,І будуть люде на землі

Тарас Григорович точно знав, що москалям на українській землі не місце. Попри війну ми продовжуємо відзначати День Незалежності, адже саме за свободу та незалежність боряться ЗСУ. Лише завдяки нашій щирій і постійній підтримці одне одного ми обов’язково переможемо. Зараз важливо, як ніколи бути єдиними та багато працювати, щоб вистояти та процвітати. Як відзначив Президент України, це наша спільна боротьба, отже буде спільна Перемога!»

Луцька поетка Юлія Фінковська написала такі гарні слова про ту любов до України, що відразу відгукуються у серці:

«Я думала, як в моє серце вміститься кохання, коли в ньому стільки краси зі слів, віршів, слив бабусиного саду, співів, світанків 

Думала, де в серці взяти вільного клаптика для маленького кароокого сина, якщо серце наводнилося по вінця коханням до чоловіка з гірським іменем 

Думала, чи достатньо там місця для ще якоїсь любові, ще якоїсь мрії

А потім до серця вмістилася вся країна з людьми, будинками, вибухами, ранами, сподіваннями, слізьми, історіями і боротьбою

Серце, серце, я й не знала, яким містким ти буваєш, але й досі лишаєш в собі просторе місце для великої перемоги».