За його життя боролись 5 днів і ночей: молодому захиснику з Волині просять присвоїти державну нагороду

Відповідну петицію на сайті Президента України зареєструвала Валентина Дишко.

Михайло був призваний на строкову службу 06.04.2021року у військову частину А1358 с. Цвітохи, Хмельницької обл. Славутинського р-ну. на посаду стрільця. Діяльність його військової частини підпорядкована Командуванню Сил логістики ЗСУ, спрямована на зберінання засобів ураження. Спектр виконання робіт був достатньо широкий: фахівці здійснювали ремонт, обслуговування та видачу боєприпасів у збройні сили. Михайло займався ремонтом машин та перевезенням людей роти охорони.

06.10.2022року його військова служба добігла завершення, але у зв'язку із введенням в Україні військового стану Михайло продовжив службу у тій же частині.01.01.2023році був прийнятий у Збройні Сили України за контрактом.

19.03.2024році Михайло переведений у 95 Десантно-Штурмову бригаду м. Житомир на посаду стрільця. 20.03.2024 рахувався солдатом резерву, а вже на наступний день отримав посаду навідника.

В період з 19.03.2024р. по 19.04 2024р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту і безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Росії проти України, перебуваючи у Лимані Донецької обл.Краматорського р-ну.

19.04.2024р. потрапив під артилерійський обстріл поблизу н.п.Терни. Після численних поранень отримав першу медичну допомогу у Лимані. Згодом був доставлений у Дніпропетровський госпіталь ім.Мечнікова в реанімацію, де отримав належну допомогу. Для подальшого лікування 24.04.був перенаправлений у Вінницьку міську клінічну лікарню, де за його життя боролись 5 днів і ночей. На жаль, поранення були несумісні із життям і 29 квітня 2024р він відійшов у вічність.

Михайло наймолодший серед п'яти сестер та братів.

«Наш син та брат був надзвичайно доброю та щирою людиною, розумний, сміливий, справедливий і ніколи нікому не відмовляв у допомозі, не цурався жодної сільськогосподарської роботи,прагнув допомагати батькам. Завжди старався мислити позитивно і на всі наші переживання і сльози говорив тільки одне:«Все буде добре!. Тату, ви повернулись з Афгану,і я теж вернусь з фронту живий та здоровий з Перемогою», - йдеться в тексті петиції.

Всі, хто знав Михайла, говорять, що такі люди, як він, зустрічаються рідко, а такого світлого і доброго - більше не буде. За словами його побратимів, він сумлінно та майстерно виконував поставлені завдання, користувався повагою та не мав страху перед ворогом. Він віддав саме цінне - життя - за вільну Україну, за своїх рідних і близьких, за всіх українців, маючи ще стільки планів та нездійнених мрій.

Підтримати петицію можна за посиланням.

Читайте також:

• Маленький син ніколи більше не побачить тата: захисник з Волині загинув унаслідок мінометно-артилерійского обстрілу
• «Назавжди в наших серцях»: волинський дзюдоїст присвятив «бронзу» на престижному турнірі куму-Герою