Працівник Волинської філії «Газмережі» вже понад три десятиліття захоплюється риболовлею

Начальник служби охорони праці, промислової безпеки та охорони навколишнього середовища Волинської філії «Газмережі» Валентин Киричук уже понад три десятиліття захоплюється риболовлею. Каже, саме час, проведений біля водойми, допомагає йому відновити сили, відволіктися від робочих буднів і знайти душевний спокій. Любов до рибальства чоловікові прищепив батько, а нині він продовжує сімейну традицію, беручи на риболовлю вже свого маленького сина.

Чоловік рибалить з шестирічного віку, тобто вже 33 роки, розповіли у Волинській філії «Газмережі».

Любов до риболовлі передалася від тата. Пригадує: перша вудка була бамбукова, а тепер любить полювати на хижу рибу за допомогою спінінга або інших снастей. Буває, за пів дня доводиться долати 7 км.

«Але воно того варте, – зізнається досвідчений рибалка Валентин Киричук. – Риболовля для мене – це відпочинок. Навіть комарі, тихий захід сонця чи тиша лісу – це релакс. І схід, і захід сонця – дуже гарно, але найкраще для мене, коли риба клює, коли бачу результат у своїх руках – впійману рибку».

33 роки з вудкою: працівник Волинської філії «Газмережі» розповів про своє захоплення

Валентину Вікторовичу вдалося впіймати ляща вагою 2,5 кг, коропа – 3,5 кг, язя – 1,1 кг (коли він ще не був занесений до Червоної книги). Улюблені місця для риболовлі: річки Західний Буг, Стир, Прип’ять, Десна та Дніпро. Ловив і на різних озерах. Каже, усміхаючись, що хороший кльов був учора й буде завтра.

«У весняно-літній період встаю якомога раніше, бо вдень спекотно, а риба в спеку не клює. Або їжджу тільки на вечірню риболовлю. А восени їду в основному на рибу-хижака, тож протягом усього дня можу сидіти біля води. Там уже зранку не обов’язково прокидатися. На зимову риболовлю не їжджу», – ділиться думками рибалка Валентин Киричук.

Валентин Вікторович любить рибалити, але не любить їсти рибу, зате вміє смачно готувати в’ялену рибу. Риболовля стає сімейною справою, адже батько Валентина, пан Віктор, навчив сина ловити рибу й досі їздить на річку Західний Буг. І Валентин Вікторович теж бере на риболовлю свого сина – трирічного Матвія. Часто їздять із дружиною та синочком.

І поки над річкою сходить сонце, а у воді тихо коливається поплавок, Валентин Вікторович знаходить те, чого сьогодні багатьом бракує найбільше, – спокій, натхнення й час для рідних.

Читайте також: