53 роки в медицині: волинський хірург розповів, що тримає його біля операційного столу

Суспільному лікар розповів, що вплинуло на його вибір професії, чому хвилюється під час операції та що його заспокоює.

Як розповідає Микола Карабан на вибір професії вплинули три чинники. Перший — його тато мав друга, який постійно спонукав Миколу в дитинстві бути хірургом. Другий чинник — друг хотів бути військовим хірургом і дав почитати книгу «Серце хірурга» професора Углова. Книга справила враження на тоді ще школяра Миколу Карабана, йому дуже сподобалась робота хірурга, описана в книзі.

Третій чинник — в старших класах вчителька запросила спеціалістів різних професій, кожен говорив про свою, і найяскравішою була розповідь хірурга. І все це склалося, що після закінчення школи вступив до Тернопільського медичного університету, каже лікар.

Спецординатуру проходив на кафедрі проктології Київського медінституту. Коли її закінчив, то місць в проктології не було, довелося ще працювати декілька років в судинній хірургії.

«Я почав робити складні операції на кишківнику і мені сподобалось. На шостому курсі в нас з'явився дитячий хірург. Це були перші операції — апендектомії у дітей. Так було, що він дивився в стороні, а я сам робив. Це було зухвало з мого боку, але я дуже хотів», — каже Микола Карабан.

Микола Карабан каже, що хвилювання були на початках діяльності, коли переживав за післяопераційний перебіг у пацієнтів. Ці нервові переживання відображаються на лікарях та шкодять їм, говорить лікар.

«У моїй роботі важливий досвід помножений на зусилля і допомога Бога, вона завжди актуальна. Коли треба прийняти складне рішення — треба бути спокійним, тоді воно дає успіх», — говорить лікар.

Зі слів Миколи Карабана, у відділенні проктології за рік роблять 700-800 операцій. За роки його роботи медицина дуже змінилася. Микола Карабан пригадує 1983-1986 роки, коли працював в Алжирі, там вперше побачив УЗД-апарат, за допомогою якого було легше діагностувати захворювання.

«Уже ми прийшли до того, що є лапароскопічна хірургія. І мої учні в цьому напрямку мене перевершують, працюють і це майбутнє. А це ще не кінець, тому що є роботохірургія. Якої ще тільки-тільки початок в Україні», — каже Микола Карабан.

Лікарі Волинської клінічної лікарні були одними із перших, хто робив «колопластику» — це був прорив в медицині і Волинь була серед лідерів в цьому напрямку, говорить Микола Карабан, деякі операції можуть тривати по 8 годин, для цього треба мати фізичні сили.

«Хірургія це посвята. Я щасливий, коли пацієнта виліковуємо і він йде здоровий і довго живе, а для цього треба вчасно звертатися до лікарів і проходити медичні обстеження», — каже лікар.

Микола Карабан говорить, що відновлюється пораючись в городі. Має присадибну ділянку, вирощує помідори і забуває про хірургію.

Читайте також:

• Мільйонні борги перед лікарями: на Волині судили керівника ТМО
• Без дзвінків та Viber: волинські медики пояснили нові правила запису до вузькопрофільного лікаря
• 35 років у дитячому відділенні: історія медсестри з Волині