У 84 роки вчить іноземну, обтирається снігом та їздить на екскурсії: лучанка поділилася секретами довголіття

Лучанка Ірина Поліщук у свої 84 роки жінка вивчає італійську мову, робить зарядку та загартовується холодом, а на дозвіллі проводить творчі вечори.

Про це йдеться в газеті «Твій вибір».

Секрети здоров’я дізналася, ще коли працювала вчителькою

Життя не раз гартувало Ірину Поліщук. Народжена 1939 року біля польського Грубешова, маленька Іра разом із батьками та молодшим братом зазнали примусового переселення. Потім, уже на Волині, довгі роки облаштовували побут. А оскільки мама господарювала вдома та гроші заробляв лише тато, то великих статків родина не мала.

Втім це не завадило Ірині Йосипівні здобути фах учителя, чотири роки пропрацювати за направленням у Любешівському районі. Там же – знайти свою другу половинку, вийти заміж та разом із чоловіком оселитися на масиві Великий Омеляник , що під Луцьком.

«Так склалося, що хоча ми з чоловіком та дітьми мешкали майже в місті, та працювати я їздила в село Забороль Луцького району. А щоб мала більше годин, то мені – вчителю математики – доручили вести ще один предмет: валеологію (науку про духовне, моральне та фізичне здоров’я людини). Ось тоді, понад 30 років тому, – уточнює Ірина Поліщук, – я, прочитавши багато книг, дізналася, скільки прихованих ресурсів має наш організм. А позаяк була доволі хворобливою, то вирішила завдяки цим знанням покращити власне здоров’я».

У 76 років уперше прийняла на Водохреще крижану купіль

Перше, що стала робити вчителька, аби рідше хворіти на застуду, – загартовуватися холодною водою та снігом.

«Починати сніготерапію потрібно з розумом. Перш ніж піти босоніж по снігу, дотримуйтеся трьох правил: виходити треба з теплого приміщення та з теплими ногами, ходити для початківців – не більше від хвилини (достатньо порахувати до 60). Після процедури ноги потрібно відразу ж помістити в тепло (у вовняні шкарпетки чи під ковдру). І ще, як показав мій досвід, загартовування найкраще проводити зранку. Бо ввечері організм так збадьориться, що буде важко заснути, – попереджає Ірина Йосипівна. – Раніше я вдягала тонкий одяг і навіть качалася по снігу. Але зараз шкіра вже не так реагує на низькі температури. Тому ходжу босоніж по снігу, обтираю руки, лице, шию».

Вісім років тому на свято Богоявлення Ірина Поліщук уперше в житті вирішила прийняти крижану купіль.

«Таку мрію – зануритися в річку на Водохреще – я плекала давно. Тільки кожного разу щось стримувало. А того року мою ідею підтримала подруга. Разом ми пішли до Стиру, перехрестилися і таки зайшли у воду, яка набуває на Водохреще унікальних властивостей. Але після того купатися взимку не ходила. Бо на свято біля ріки повно людей, телебачення. А я займаюся загартовуванням не для слави, а для власного здоров’я».

Щоб почуватися молодшою, достатньо 40 хвилин занять

Оскільки сніг – задоволення сезонне, а загартовування – процес цілорічний, то влітку Ірина Поліщук купалася в Стиру, обливалася холодною водою («Тільки голови не намочую!» – зауважує).

«А восени та навесні я приймаю контрастний душ, щоб судини були еластичними, кров по них краще циркулювала і тиск нормалізувався», – зауважує Ірина Йосипівна.

Крім того, жінка щодня робить зарядку, не менше від десяти разів присідає.

«Грошей у пенсіонерів немає багато, тому масаж я роблю собі сама. Для цього маю дерев’яні пристосування для точкового масажу й розтирання тіла, качалочку, котра допомагає стимулювати нервові точки на ступні ніг, а ще – килимок, який називається «іплікатор Кузнєцова», – демонструє жінка свої нехитрі, але дієві засоби для оздоровлення. – Ще пораджу людям старшого віку придбати м’яч для великого тенісу і щодня качати його в руках: це допомагає від артрозу і синдрому «пластмасових пальців».

Слухаючи, скільки корисних процедур проводить щодня Ірина Поліщук, запитую, чи багато часу це займає.

«На зарядку, масаж, контрастний душ я витрачаю хвилин 30 – 40. А початківцям достатньо буде займатися до 20 хвилин. Хіба це затрати для нас, пенсіонерів? Тим паче, ніяких грошових витрат не потребує», – зауважує оповідачка.

Найкращі ліки – натуральні

А ще жінка черпає енергію від природи і свого городу. Щойно сонце блисне – вже вона перекопує три сотки городу, садить, сіє. Сумно, каже, що без чоловіка, який помер 20 років тому. Але саме праця на природі додає фізичної та духовної сили, зауважує пенсіонерка:

«Земля мені віддячує натуральними овочами, фруктами, ягодами. Не забуваю я сіяти лікарські трави: м’яту, мелісу, ромашку, петрів батіг».

Важливу роль у підтримці хорошого самопочуття Ірина Йосипівна відводить харчуванню. В теплі пори роки споживає якомога більше овочів і фруктів, навесні чистить організм березовим соком, а восени – кавунами.

«Я стараюся не вживати свинини, магазинних напівфабрикатів. Стараюся сама готувати кефір і йогурт», – каже Ірина Поліщук.

Тож не дивно, що наша героїня фактично не вживає таблеток, перевагу надаючи природним лікам. А завдяки загартовуванню має застуду хіба раз на два роки.

«Коли горло прихопить – полощу сіллю, содою та кількома крапельками йоду. Коли температура підніметься – не збиваю, тільки п’ю багато чаїв, дотримуюся постільного режиму і даю організмові можливість виробити імунітет проти недуги, – додає Ірина Йосипівна. – Я, до речі, і внуків своїх загартувала. Коли їм було десь по п’ять рочків, разом ми щозими ходили по снігу – й діти, дякувати Богу, не хворіли».

Та не меншу, ніж загартовування, роль відводить Ірина Поліщук здоров’ю душі. Чимало життєвих порад запозичує у книгах мудреців. А ще – ходить до церкви і щодня молиться перед трапезою та сном.

«Учені дослідили, що людина повільніше старітиме, якщо її мозок щодня буде отримувати якусь нову інформацію, яку потрібно зрозуміти і запам’ятати, – продовжує оповідачка. – Тому я, оскільки маю родичів в Італії та їжджу туди на гостину, вивчаю італійську мову: маю блокнот, куди записую найбільш уживані іноземні слова та фрази. Також я постійно беру в бібліотеці книги, щоб читати. Всім кажу: «Бережіть здоров’я, любіть людей і цінуйте те, що маєте!»