Брав документи, аби не зникнути безвісти: історія полеглого воїна з Волині

Військовий Богдан Абрамович з Волині, який загинув у бою на Донеччині

30-річний житель села Люб’язь Богдан Абрамович загинув під час виконання бойового завдання на території Донецької області.

Про нього розповіли на сайті «Нове життя» - новини Любешівщини».

Звичайний сільський хлопчина Богдан. Старший у подружжя Абрамовичів. Змалку, як усі хлопчаки, міг і побешкетувати-попустувати, й бути слухняним та спокійним. Коли йому виповнилося лишень чотирнадцять років, відійшов у вічність батько. Відтоді Богдан став найголовнішим маминим помічником, її опорою та підтримкою. Не цураючись жодної сільської роботи, Богдан хвацько навчився робити усе. Чи то косовиця, чи рубання дров, чи орання конем поля. Та, попри нескінчений коловорот домашніх справ, хлопець завжди знаходив час і для улюбленого заняття – риболовлі.

Після закінчення 11 класів місцевої школи Богдан навчання продовжив у Любешівському технічному фаховому коледжі ЛНТУ. Потім, як і більшість його однолітків, почав їздити на сезонні заробітки. Водночас дуже любив ремонтувати телефони, телевізори.

Не маючи доброго здоров’я, він був непридатним до служби у мирний час, саме тому і не служив в армії. Однак, коли йому принесли повістку, не ухилявся. Відразу ж пішов до військкомату, пройшов ВЛК і зібрав речі в дорогу. Після певного перебування на одному із військових полігонів Богдан Абрамович потрапив до складу 128 окремої гірсько-штурмової бригади. Спочатку був штурмовиком на Запорізькому напрямку, там отримав поранення, але знову повернувся до служби. Потім його забрали в команду саперів. Восени 2024 року він приходив у довгоочікувану відпустку, побув удома три недільки й знову вирушив на війну.

Неабияк хвилювалося материнське серце, коли її соколик заступав на нульові позиції. Не випускала з рук телефон, аби ж не пропустити від нього повідомлення із бодай одним знаком «+».Не сходили з думок слова сина, який, щоразу йдучи «на нуль», казав мамі, що бере із собою документи, аби, не дай Боже, не бути зниклим безвісти. Він ніби відчував, що може статися біда.

На жаль, недаремно. 20 січня на Донеччині ворог забрав його життя.

Поховали воїна у Люб’язі.

Читайте також:

Можливо зацікавить

12-годинна операція врятувала життя: 10-місячній дівчинці з Волині пересадили печінку

12-годинна операція врятувала життя: 10-місячній дівчинці з Волині пересадили печінку

«Батя» зі «Сталевої Сотки»: історія 58-річного далекобійника, який проміняв європейські траси на фронт
фото

«Батя» зі «Сталевої Сотки»: історія 58-річного далекобійника, який проміняв європейські траси на фронт

Виховав не одне покоління учнів: зупинилося серце учителя з Волині Анатолія Вітковського

Виховав не одне покоління учнів: зупинилося серце учителя з Волині Анатолія Вітковського

Керівник Ковельського медоб'єднання Валентин Вітер став Заслуженим лікарем України

Керівник Ковельського медоб'єднання Валентин Вітер став Заслуженим лікарем України

Від роботи з деревом до боїв на фронті: історія прикордонника з Волині, який разом із братом став на захист України

Від роботи з деревом до боїв на фронті: історія прикордонника з Волині, який разом із братом став на захист України

ДНК-експертиза підтвердила загибель захисника з Волині Павла Добровольського

ДНК-експертиза підтвердила загибель захисника з Волині Павла Добровольського

На Волині понад 22 млн грн спрямують на обладнання для шкіл на випадок відключень світла

На Волині понад 22 млн грн спрямують на обладнання для шкіл на випадок відключень світла

«Якщо не поїдемо ми, то хто забере наших хлопців?» Історія військових медиків волинської бригади
історії війни

«Якщо не поїдемо ми, то хто забере наших хлопців?» Історія військових медиків волинської бригади

Жахлива ДТП біля Луцька: повідомили, у якому стані постраждалий юнак

Жахлива ДТП біля Луцька: повідомили, у якому стані постраждалий юнак