Брав документи, аби не зникнути безвісти: історія полеглого воїна з Волині

30-річний житель села Люб’язь Богдан Абрамович загинув під час виконання бойового завдання на території Донецької області.
Про нього розповіли на сайті «Нове життя» - новини Любешівщини».
Звичайний сільський хлопчина Богдан. Старший у подружжя Абрамовичів. Змалку, як усі хлопчаки, міг і побешкетувати-попустувати, й бути слухняним та спокійним. Коли йому виповнилося лишень чотирнадцять років, відійшов у вічність батько. Відтоді Богдан став найголовнішим маминим помічником, її опорою та підтримкою. Не цураючись жодної сільської роботи, Богдан хвацько навчився робити усе. Чи то косовиця, чи рубання дров, чи орання конем поля. Та, попри нескінчений коловорот домашніх справ, хлопець завжди знаходив час і для улюбленого заняття – риболовлі.
Після закінчення 11 класів місцевої школи Богдан навчання продовжив у Любешівському технічному фаховому коледжі ЛНТУ. Потім, як і більшість його однолітків, почав їздити на сезонні заробітки. Водночас дуже любив ремонтувати телефони, телевізори.
Не маючи доброго здоров’я, він був непридатним до служби у мирний час, саме тому і не служив в армії. Однак, коли йому принесли повістку, не ухилявся. Відразу ж пішов до військкомату, пройшов ВЛК і зібрав речі в дорогу. Після певного перебування на одному із військових полігонів Богдан Абрамович потрапив до складу 128 окремої гірсько-штурмової бригади. Спочатку був штурмовиком на Запорізькому напрямку, там отримав поранення, але знову повернувся до служби. Потім його забрали в команду саперів. Восени 2024 року він приходив у довгоочікувану відпустку, побув удома три недільки й знову вирушив на війну.
Неабияк хвилювалося материнське серце, коли її соколик заступав на нульові позиції. Не випускала з рук телефон, аби ж не пропустити від нього повідомлення із бодай одним знаком «+».Не сходили з думок слова сина, який, щоразу йдучи «на нуль», казав мамі, що бере із собою документи, аби, не дай Боже, не бути зниклим безвісти. Він ніби відчував, що може статися біда.
На жаль, недаремно. 20 січня на Донеччині ворог забрав його життя.
Поховали воїна у Люб’язі.
Читайте також:
- Загинув, прикриваючи своїх побратимів: волинянину просять присвоїти державну нагороду
- Смерть була миттєвою: волинянин загинув унаслідок ворожого обстрілу з «Града»
- Зшити біль у силу: молода вдова з Волині створила бренд одягу на честь загиблого захисника