Бабуся з Волині вигляділа внука, як рідну дитину, і чекає його з війни

Баба Настя його вигляділа змалечку, а тепер молиться, щоб повернувся з війни, пише Вісник+К.

Батьки розлучилися, коли сину було два роки

В Анастасії Никифорівни було троє дітей. Дві дочки вийшли заміж та пішли жити окремо, а син Володимир привів невістку в хату. Свекруха не хоче поганого про неї казати і за сина не заступається.

«Часто молоді сварилися, але я до них не мішалася. «Бачили очі, що купували, то розбирайтеся самі», – завжди те повторювала. Всяко було. Сварилися-мирилися, а потім розійшлися. Малому Володі тоді десь два рочки було», – зітхає баба.

Мати Іра вибралася, але не спішила сина забирати. Ріс із батьком та бабою. Коли прийшов час іти в перший клас, малий схопив бабу за фартух і тягне: «Пішли зі мною до школи».

«Я йому пояснюю: в тебе є батько-мати, хай ведуть тебе самі. Я стара баба, куди піду? І шо ви думаєте? Мати навіть не прийшла. Пішли мої Володьки обоє», – аж сльози виступають від гірких спогадів.

Видно, при бабі жилося хлопцеві непогано. Та ж дитині хотілося материної любові. Не раз ходив до неї, але довго там не затримувався. Побуде кілька днів і знову до баби вертається. Володя ще школу не закінчив, як помер батько. Мати жила з іншим чоловіком, але син ще горнувся до неї.

«Казала я їй, щоб лагіднішою була до хлопця, але не крепко та слухала. Потім донесли мені люди, що Іра захворіла. Пішла я питати, що зробилося. Може, в лікарню гроші треба? А вона відмахнулася, мовляв, то щось шлунок барахлить. Тягнула-тягнула, а потім лікарі сказали, що вже пізно. Онко. У 50 літ померла. Зостався мій Володя круглою сиротою. Не раз сидю біля нього і згадую, як син часто повторював: «Володька, гляди бабу. Будеш при бабі, от побачиш». Ніби відчував щось».

Стала баба для внука і за матір, і за батька. Хлопець добрий характером вдався і працьовитий. Все помагав. Бабця випроводжала його в армію. Ночей не спала, коли був в АТО на Донеччині, думала, що вже пережила найстрашніші моменти, аж тут почалася повномасштабна війна.

«Я все молюся до Божої Матері своїми словами»

Володимир Юсюк пішов воювати буквально з перших днів. Багато хлопців з їхнього села тоді викликали до військкомату. Хтось повернувся додому, а когось одразу забрали. Старенька бабця нині й до толку доточити не може, де її внук воює. Але постійно поглядає на мобілку – чекає на дзвінок від рідного Володі. Біда, що на хуторі зв’язок поганий, тож серце крається, бо ж буває, що кілька днів не може почути його голосу.

«Я його вигляділа, як рідну дитину, – витирає сльози. – І молюся щодня за нього. Прошу у Божої Матері заступництва. «Матінко наша, пригорни його до себе, бо ж у нього нема ні батька, ні матері. Заступи од ворожих куль», – отако молюся, як вмію… Своїми словами. У серпні його відпустили на пару днів. Яка то радість була! Питаю, де ти служиш, синочку? А він: «Бабо, на передовій». А де та передова, хто зна…»

Відпустка вдома злетіла, як одна мить. Наговоритися не встигли, бо Володя все хотів зробити. І вікна пластикові замовив, пісок привіз. Планує веранду підремонтувати, бо розколюється. Бабця Настя дивилася на внука і тихцем сльози витирала. У вісімдесят літ здоров’я вже не те, що замолоду. Підводять ноги, ходить, спираючись на палиці, зір поганий, що й на мобілці не бачить, кого набрати. Дочки часто навідують, помагають, але таки добре було б, якби внук був поруч.

«Зібрався мій Володя їхати, а тут похорон у селі. Його кум Саша загинув на фронті. Двоє діточок лишилося. Такий файний хлопець був, господар. Командир дозволив провести товариша в останню путь. Ой, тяжко то все пережити… – плаче і плаче бабця. – Смутний прийшов Володька. Зібрав речі і каже до мене: «Бабо, тілько не вмирайте, а правнука від мене ждіте!». Поможи, Боже, щоб діждалася».

Руслана СУЛІК

Читайте також:

• За тиждень до загибелі встиг обрати ім'я для майбутньої доньки: спогади про молодого Героя з Волині
• Разом спокійніше: на одному з найгарячіших напрямків воюють двоє братів з Волині
• Наймолодшу донечку навіть не потримав на руках: волинянин просить посмертно присвоїти звання Героя України загиблому шурину 
• «Не хочу, щоб діти у це вв'язувалися»: відомий ексгравець луцької «Волині» розповів про службу в Нацгвардії