Багатодітний батько з Волині служить у ЗСУ та допомагає своїй сім'ї

Про це волинянин розповів Суспільному. З його слів, вдома не відпочиває, а працює в себе на обійсті, щоб зробити комфортне житло для своїх чотирьох дітей і дружини.

У лавах Збройних сил України волинянин Юрій Бойчун служить ЗСУ пів року, його посада у війську — солдат-стрілець.

«Пішов воювати добровольцем. Там дійсно трудно, тяжко виживати, багато поранених і мертвих, страшно. Чого я схотів іти воювати? Іншого виходу в нас не було — у нас четверо дітей, нам житло потрібно було. Кожен день там страшно, всі молитви згадуєш як йдеш на позицію, так само як вертаєшся з позиції: само молишся, щоб виїхати чи вийти», — сказав чоловік.

Після навчання та бойових виходів військовослужбовець потрапив на лікування. Отримавши коротку відпустку, з його слів, одразу в формі поїхав у школу до дітей.

«Вони (діти — ред.) мене зустріли: доця в сльози, син середній в сльози, старший розтєрявся, не поняв як попав до їх в школу. І мама сказала — тато приїхав в отпуск», — сказав військовий.

Дружина захисника Євгенія Бойчун розповіла, що разом із чоловіком виховують четверо дітей — трьох синів віком 14, 7 і 3 роки та 11-річну доньку.

«Людмилка має вроджену ваду серця, була прооперована. Донечка має інвалідність по серцю. Найменшому Кирилові буде 3 роки. Дітки навчаються в навчально-реабілітаційному центрі міста Рожище», — зазначила волинянка.

Троє старших дітей потребують роботи зі спеціалістами, розповіла Євгенія, тому живуть в інтернаті, додому приїздять на вихідні та канікули. Найменший Кирило з мамою вдома.

Захисник Юрій Бойчун розповів, що попри відпуск вдома є чимало роботи: замінити паркан-сітку й висадити городину, аби дружині було легше.

«Приїхав сюда, дали мені отпуск, є коло хати роботи. Жінка як сама, до когось звертатися? Забор треба міняти. Города стараємся, щоб для сім’ї ту цибулю втикнути, картошку. Стараюся щось робити, щоб вона менше руки рвала, бо вона як не є — жінка, там подлатати, там підкрасити, там підмурувати», — додав волинянин.

Власного житла у сім'ї Бойчунів не було, постійно винаймали квартири, зазначила Євгенія, однак вирішили, що потрібно мати власну оселю. Зі слів мами Євгенія, уже мають качку з каченятами та планують завести курей.

У будинку, який придбали під виплату у рідному селі, Бойчуни живуть з осені минулого року, планують наводити лад і робити ремонт у кожній кімнаті.

«Вирішили брати під виплату, щоб в дітей був свій дім. Тута вже живем десь пів року, зробили опалення, ремонту ще ніякого, бо ще виплачуємо за будинок. Квітник сама робила, почали городитись трошки, зробили місце для грання. Трошки хочем хазяйство розвести: сім’я велика, потрібно всіх годувати чимось», — сказала Євгенія.

Євгенія і Юрій показують будинок, який купили в рідному селі: говорять потрібно наводити лад і робити ремонт в кожній кімнаті. У кімнаті подружжя — фотографії й нагороди чоловіка.

Зі слів Євгенії, чоловік став більш закритий, змінилося мовлення, адже в нього були контузії, проте вдома у нього самопочуття покращилося і вже трохи реабілітувався.

«Вдома і стіни лікують. По ночах погано спав, здригався, вигукував, дуже погано було перший приїзд додому дві неділі було важко. Останній похід на позицію, коли вони не виходили на зв'язок три тижні — це морально і фізично тяжко, не спиш ночами, переживаєш», — сказала волинянка.

Сусідка родини, сільська фельдшерка й депутатка Турійської селищної ради Наталія Поліщук розповіла, що в Обенижах мешкає орієнтовно 600 жителів і більш як 10 чоловіків зараз на передовій.

«На жаль, є втрати по Старостинському, Соловичівському округу, до якого ми належимо, маємо п’ятеро загиблих. Багато хлопців стали до лав захисників, бо потрібно захищати свою землю. Ми в тилу тут стараємося чимось допомогти: хто грішми, хто продуктами, робимо часті збори, ярмарки», — сказала жінка.

Євгенія Бойчун також збирає допомогу на фронт для військових і бере участь у ярмарках. Вона розповіла, що сподівається на якнайшвидшу перемогу і повернення чоловіка додому.

«Я тільки й стараюся, щоб діти щось мали, щоб діти мали більше, ніж свого часу мала я чи мав мій чоловік. Складно: на продукти багато коштів дуже йде, діти ростуть, треба вдівати, одяг дорогий, продукти дорогі, ціни підскакують кожного разу і чоловік мусить, мусить йти воювати, щоб забезпечити сім’ю», — додала волинянка.

Читайте також: 

• «Наші двоє синів і онук воюють, а своїх багато хто заховав», - подружжя з Волині