Війна знищила мрію про дім і щастя: спогади про воїна Миколу Кобрина, якого вбив російський дрон

35-річний гранатометник Микола Кобрин загинув на Донеччині внаслідок влучання ворожого FPV-дрона. Воїн, який ще з 2014 року став на захист України та знову повернувся на фронт у 2022-му, до останнього залишався вірним присязі й мріяв про мирне сімейне життя.

У рідному селі Миколу пам’ятають як щирого, працьовитого і доброзичливого чоловіка, - розповідає газета «Нова доба».

«Він багато кому із односельчан допомагав, мав тимчасові заробітки, був спокійним і привітним, попри те, що доля йому ще з дитинства випала дуже нелегка», − розповідає староста села Віктор Красьоха.

Микола змалку знав, що таке відповідальність і турбота. Жив із батьком та двома братами, які мають психічні захворювання. Мати його вже давно пішла у засвіти. Родиною господарювали. У теплий сезон він вчащав до лісу по гриби та ягоди. Останні пів року мешкав окремо з дружиною Ольгою.

«Коля служив на Запорізькому напрямку там, де я жила. В своєму селі Темирівка Гуляйпільської громади на межі Запорізької, Дніпропетровської та Донецької областей я фактично майже три з половиною роки провела «на нулю». З перших місяців повномасштабної війни там велися активні бойові дії, все було знищено − школу, дитячий садок, Будинок культури, сільську раду… вже й дому мого нема…», − гірчать спогади його дружині Ользі.

Каже вона, до останнього не хотіла нікуди їхати, залишати свою оселю і рідне село. Микола став її порятунком від війни, але та ж війна його в неї забрала…

«У мене нікого вже більш рідного на цьому світі нема, − з болем говорить Ольга. – Нема вже й Колі, який завжди приносив мені усмішку».

Війна увірвалася в життя Миколи Кобрина ще у 2014 році. Тоді він став до лав оборонців країни, до 2016 року беручи участь в антитерористичній операції. У лютому 2022 року знову пішов захищати країну.

«У нього було вже кілька важких поранень. Перше в ногу, потім − у живіт. Він пройшов тривалий шлях лікування, важив всього сорок кілограмів, та все одно рвався до своїх побратимів на війну. Він її не боявся… − каже його дружина, якій нелегко звикати до життя в поліському селі свого чоловіка. Тут відчувається і мовний бар’єр, адже спілкується вона російською, й інший менталітет. Та вона призвичаюється − й на орендованому обійсті намагається господарювати, завела живність − свиней, овець, качок, курей».

Миколі дуже хотілося сімейного щастя та спокою. Одружився він лиш у серпні минулого року. Як розповіла його дружина, її чоловік мав багато задумів та мрій: хотів придбати будинок десь у тихому місці біля водойми та автомобіль.

26 квітня цього року на Донеччині ворожий FPV-дрон розірвався поблизу Миколи Кобрина, не давши йому шансів на життя. Врятувати його ще намагалися в лікарні на Дніпропетровщині, та, на жаль, життя Воїна обірвалося…

Схиляємо голови у скорботі перед світлою пам’яттю нашого земляка – українського Захисника. Щиро співчуваємо його батькові Сергію Степановичу, здоров’я якого похитнув перенесений інсульт, дружині, братам Олександру та Івану, усім рідним і близьким.

Світла й вічна пам’ять нашому хороброму Герою Миколі Кобрину!

Юлія МУЗИКА

Читайте також: