Бахмут. Херсон. Луцьк. Клініка. Єнот: історія про завзятого ветеринара

Клініка розташувалася у приміщенні колишнього салону краси «Наталка» на вулиці В’ячеслава Хурсенка, 58. А найунікальнішою твариною, яку привели до клініки на стрижку був єнот. Що можна вважати символічним знаком, особливо пригадавши історію з викраденим окупантами єнотом з херсонського зоопарку. Але, про все по черзі.

«З дружиною познайомився в Бахмуті»

Тарас Савченко родом з міста Олешки Херсонської області, що знаходиться біля Антонівського мосту. А його дружина Дар'я - з донецького Бахмута. Саме там вони познайомилися, жили й працювали якийсь час, а пізніше переїхали до Херсона.

«Після закінчення коледжу на Херсонщині я жив два роки у Німеччині. Потім переїхав у Бахмут, де і познайомився з теперішньою дружиною. Влаштувався на роботу фельдшером у місцевому сільгосппідприємстві, але з часом набридло працювати зі сільськогосподарськими тваринами й звільнився. Під час карантину пішов на ювелірний завод «Артзолото», бо вони тоді виготовляли різні корми та «царапки» для тварин, і одного разу супроводжуючи їх доставку приїхав у Херсон. Там знайомі запропонували роботу ветлікарем, і я лишився. У лютому вийшов на роботу. Тоді ми зареєстрували ФОПа, взяли в оренду приміщення під магазини, а після початку повномасштабної війни усе це закрилося», - розповів Тарас.

«Херсонці чинили супротив і чекали на звільнення»

Після початку військових дій у Херсоні, Тарас виїжджав на виклики по роботі, бо в той час людям переміщатися по місту було страшно, й дуже погано курсував транспорт. Проте це не спиняло багатьох херсонців щодень виходити на мітинги проти окупантів.

«Ми чекали на звільнення. Я орендував житло у центрі Херсона і до моменту мого виїзду щодень було видно супротив херсонців, щодень проводилися мітинги, на які виходило дуже багато людей. Вони просто не поміщалися на площі, яка майже втричі більша за луцьку. Особливо багато виходило у перші дні у різних районах Херсона. Я теж ходив, але при виїзді повидаляв усе відео.

Загалом всі були налаштовані, що ось-ось звільнять Херсон. Але через обстріли й складну ситуацію у місті люди продовжували виїжджати за будь-якої моживості, бо не працювали лікарні, майже не було транспорту», - розповідає Тарас.

За його словами, у місті також було багато колаборантів, які дізнавшись про мітинги, шикувалися у шеренгу і відтісняли людей.

«Щодень людей у місті ставало все менше. Пізніше розпочалася гуманітарна криза з медпрепаратами для людей. Але з часом цей процес трохи налагодився. Якимись шляхами їх передавали нам з Миколаєва, та й при повній забороні на виїзд курсували якісь маршрутки з Одеси з необхідними речами», - пригадує лікар.

«З Херсона виїхали одні з останніх» 

Тоді родина Савченко не збиралася покидати окуповане місто, а очікувала на його звільнення і підтримувала місцевий рух опору. Але, коли почала поширюватися інформація про заборону окупантами покидати місто, то сім'я вирішила виїжджати.

«Окупанти по трохи почали забороняти покидати місто, хоча люди через якісь «шляхи» виїжджали на Миколаїв й Одесу. А потім в один момент місцеві пабліки підняли шум, що взагалі перестануть випускати людей. І загалом було якесь нагнітання ситуації, зокрема, через так званий «референдум». І ми наважилися на перший день Пасхи, коли усі були трохи розслаблені ще.

Це був останній день, коли можна було виїхати з Херсона. І нам це вдалося. А ті, хто намагався покинути місто уже після нас в обід, змушені були повертатися назад, бо потрапляли під обстріл. А нам вдалося! І ми автомобілем вирушили в Кропивницький, Умань, а потім у Луцьк», - пригадує лікар.

«Була можливість виїхати в Канаду, але обрали Луцьк»

Плануючи виїзд з Херсона сім'я мала можливість виїхати за кордон, зокрема у Канаду, проте знайомий батька з Волині запропонував пожити тиждень у Луцьку, і так сім'я і лишилася у місті.

«За мостом у Херсоні лишилися ще наші рідні, але більшість виїхало. А батько планував виїхати з нами, а потім повернутися. Але приїхавши на Волинь так і лишився тут. Він в Херсонському інституті викладав лісове господарство, тому знайшов собі роботу у Звірівському лісництві», - каже Тарас.

«Було трохи страшно в перші дні, коли відкрили клініку» 

Після приїзду до Луцька Тарас влаштувався на роботу у ветклініку на залізничному вокзалі, але паралельно займався й приватною практикою і думав про власну справу.

«Десь місяць я пропрацював у тій клініці, але їм потрібен був не лікар, а асистент, тому я паралельно ходив на виклики, а уже 13 червня ми відкрили власну клініку. Ми це планували зробити й в Херсоні, де у нас було орендоване приміщення під швейний напрямок, але тоді для повноцінної ветеринарної практики потрібна була ліцензія, яку я почав отримувати лише у Луцьку. Зараз Держпродспоживслужба все погодила, і ми успішно працюємо. Поки двоє з дружиною, бо один наш працівник десь завіявся», - розповідає Тарас.

На питання, чи легко було наважитися на запуск власного бізнесу, лікар каже, що і не задумувався про це.

«Потрібно було щось робити, ось ми й робили. Трохи страшно було перші дні після відкриття, коли лише чекали клієнтів. Але успішно вибраний район без ветклінік, гарне приміщення і реклама зробили свою справу, і пішли клієнти. Хоч день на день і не приходиться. Раніше було таке, що у журналі прийому були пусті листи, але робота завжди є. Було трішки страшно, що можливо я чогось не знатиму, коли люди будуть звертатися, але загалом у ветеринарній справі вік і досвід не є головним. 

Загалом у Луцьку це незайнята ніша, бо на момент мого виїзду з Херсона там було зареєстровано 32 ветклініки, хоча на момент операції працювало лише декілька. А по населенню особливої різниці між містами немає.Тобто тут має працювати десь 15-20 ветклінік, а тут немає такої кількості. І перед нашим відкриттям закрилася клініка, що працювала поруч. Тому й обрав цей район. Та і приміщення колишнього салону краси гарно підійшло, тут уже стоять кварцеві лампи, багато кімнат. Загалом, якби не знайшов тут приміщення, то поїхав би десь у Львів», - розповідає лікар.

«Складно працювати не з тваринами, а з власниками»

Серед найнеординарніших випадків у практиці лікаря була собака, у якої не відкривався рот.

«Ми методом проб і помилок визначили, що імунна система тварини виробляє антитіла до власного білка, внаслідок чого атрофувалися м'язи щелепи. Ми виписали певні препарати і собака пішла на поправку. А найскладніше, це коли приводять тварину з ускладненнями. Загалом погано, що немає ніякої освітньої програми для власників тварин. Вони не вакцинуть їх, годують гормональними препаратами. Складно працювати не з тваринами, а з деякими їх власниками», - зазначає лікар.

«Одного разу на стрижку принесли... єнота»

Ми поцікавилися у ветлікаря, з якими найдивнішими тваринами до нього зверталися. На що Тарас розповів історію.

«Єнот був. Він постригся, помився і пішов. Загалом я не хотів за це братися, але у літній період це була популярна послуга для тварин, ще поки був у нас додатковий працівник, який міг фіксувати тварину, то ми надавали такі послуги. Тоді ми бралися за всіх тварин. А єнота було дуже прикольно постригти. Зараз намагаємося стригти лише тих тварин, хто вже був у нас», - пригадує лікар. 

«Настрої на повернення до Херсону є, але...»

На питання чи планує сім'я повернутися до уже деокупованого Херсону, Тарас каже, що загалом такі настрої є, але наразі з Херсоном ситуація неоднозначна.

«Щодень Херсон дуже сильно обстрілюють, і людей там зараз значно менше, і вони продовжують виїжджати. Та і повертатися мені потрібно було не в саме місто, а за уже непрацюючий Антонівський міст. А іншої переправи там немає, і два найближчі райони повністю евакуйовані через постійні обстріли. Так що поки повертатися сильно й нема куди.

А по-друге, потрібно працювати, аби повернути кошти за відкриття клініки, а це понад 150 тисяч. Загалом на це потрібно десь ще один рік в кращому випадку. А потім можна їхати далі, але я не знаю що буде через рік з Херсоном. З Бахмутом все ясно, там не рік і не два потрібно на його відновлення. Тому зараз немає далекоглядних планів і складно спрогнозувати ситуацію», - розповів лікар.

Як працює клініка сьогодні

Наразі клініка має своїх постійних клієнтів і соцмережах часто можна зустріти гарні відгуки. За словами лікаря, наразі однією з їх переваг є порівняна незавантаженість.  

«У нас на клієнта може піти замість 5-7 хвилин аж до години. І часто наші відвідувачі телефонують мені за якимись консультаціями. Ціни у нас трішки нижчі, ніж по місту, і крім клініки - працює ветаптека, зокрема, з препаратами для сільгосптварин. А мало хто з ветклінік має досвід співпраці з сільським господарством. Тому, якщо знайдеться персонал, то планую відкрити на виїзді з міста заклад аграрного спрямування», - ділиться планами Тарас.

Загалом у клініці надають послуги профілактики, лікування, стрижки, і стаціонар для котів. Якщо коротко пробігтися по прайсу клініки, то ціни тут такі: огляд тварини - 200 гривень, зняття кліща - 20, кастрація котів - 450 гривень, собак - від 650 до 1500, в залежності від ваги; стерилізація кішок - від 700 гривень, собак - від 1 200 гривень.

Клініка шукає господарів для безпритульних щенят

Наразі у ветеринарній клініці на перетримці перебуває безпритульний кіт,  а також декілька щенят.

«До нас принесли трьох щенят, яких знайшли десь в полі у мороз. І ці три дівчинки досі в нас живуть. Загалом це - непоодинокий випадок. Адже це лише ті, яких знайшли люди в полі, а скільки їх там ще замерзло... І зараз багато людей телефонують: «Собака народила щенят, то давайте їх всіх приспимо...». У таких випадках я відключаю телефон і блокую номер», - каже лікар.

Текст: Юлія АНТОНЮК

Фото: Ольга ЮСКОВЕЦЬ

Пізніше ми опублікуємо деякі поради для тваринолюбів від ветеринарного лікаря. Слідкуйте за нашими новинами.