"Батальйон, де служив мій брат, на 80% знищений": з'явилися нові подробиці удару по військових на Дніпропетровщині

Про нові подробиці трагедії пише «Суспільне»

Однак 3 листопада стало відомо, що на місці ракетного удару також перебували військовослужбовці 35-ї бригади морської піхоти. За словами родичів, військові прибули в цей населений пункт для нагородження, яке влаштувало керівництво бригади. Родичі також повідомили Суспільне, що ніхто з бригади з ними не звʼязувався і про те, що трапилося з їхніми близькими, не повідомляв.Що відбулося після балістичного удару по військових на Дніпропетровщині та чому рідні не мали інформації про те, що сталося з їхніми близькими — у матеріалі Суспільного.

Журналіст Дмитро Святненко востаннє розмовляв зі своїм братом Володимиром 1 листопада о 13:00. Володимир служив у батальйоні безпілотних систем “Катран”, який є підрозділом 35-ї бригади морської піхоти. Того дня Володимир мав вихідний і залишав вечір вільним, однак уже о 15:00, коли з ним говорила дружина, він кудись поспішав. Як потім братові розповідали побратими Володимира, усі вони отримали повідомлення в Signal, що мають зібратися за вказаними координатами.

“Звʼязок із братом зник, — розповідає Дмитро. — У неділю мені зателефонував його побратим і сказав, що їх зібрали й прилетів "Іскандер". Усі були налякані, ніхто нічого не говорив. З боку бригади взагалі жодних повідомлень не було. Я дзвоню на гарячу лінію, а мені кажуть: "Ви хто? Брат? До побачення, ви не найближчий родич". Тож фактично інформацію я отримав від побратима, а далі вже по своїх журналістських контактах мені просто дали телефон людини, яка займається загиблими в бригаді. Так я дізнався, що мій брат загинув. Від самої бригади жодного контакту не було. У мого брата лишилася також дружина і двоє дітей. Дружина зараз повертається з-за кордону. З нею також ніхто не звʼязувався”.

Ксенія — дружина військовослужбовця Сергія Ємцева, який унаслідок цієї атаки отримав поранення — також запевняє, що спершу дізналася про удар від побратима чоловіка. Пізніше їй з госпіталя зателефонував Сергій, який прийшов до тями. Це було вночі того ж дня.

“Коли прилетіло, він прийшов перший раз до тями прямо там, — каже Ксенія. — Було влучання, він стояв біля магазину. Він казав, що нічого не зрозумів — був просто вибух. Розповів, що бачив: одна його рука висить на мʼязах, кістки переламані. Тоді він почав відповзати. Повибігали люди, почали надавати допомогу, допомогли йому відійти звідти. Коли його перевʼязували, щоб зупинити кровотечу, попало ще раз”.

Ксенія розповідає, що спілкувалася з чоловіком за день до удару. Сергій сказав їй, що планується нагородження до річниці його батальйону. Ксенія запитала, чи може Сергій не їхати. Він пояснив, що всі мають прибути особисто в наказовому порядку й це не обговорювалося.

“Увечері наступного дня я потрапила до чоловіка в реанімаційне відділення, — продовжує Ксенія. — Я намагалася зʼясувати, що сталося й чому у прифронтовому місті збирають хлопців на якесь незрозуміле нагородження. Всі ігнорували всіх, мовчали. Мій чоловік розмовляв із побратимом, який сказав йому, що “з їхніх восьмеро 'двісті'”. Я намагалася дізнатися якісь дані рідних, але частина не надає ніякої інформації — ні кількість, нічого. Навіть серед військових не розголошується”.

Сергій досі перебуває у лікарні. У нього ампутація лівої руки до ліктя, осколок у легені, перелом правої ключиці, опіки на обличчі й випалене волосся.

“Моєму чоловіку дуже пощастило, бо осколок міг зачепити судини й він помер би на місці, — каже Ксенія”.

Журналіст Дмитро Святненко зробив публічний допис про загибель свого брата не на бойовому завданні, а внаслідок прильоту ракети в тилу під час нагородження. У відповідь йому писали родичі інших бійців і підтверджували, що керівництво бригади планувало нагородження. Дмитро каже, що після розголосу ніхто з бригади з ним так і не контактував. Усе, що йому вдалося дізнатися — було результатом "сарафанного радіо".

“Побратим Володимира, який просто запізнився на цю зустріч, сказав мені, що батальйон, у якому служив мій брат, на 80% знищений, — каже Дмитро Суспільному. — Публічна комунікація була така: спершу нічого не відбулося, потім щось таки відбулося, потім вони написали, що було-не було шикування, і зʼявляється інформація про загиблого пресофіцера. Очевидно, що планувалася велика подія”.

Про те, що пресофіцер 35 ОБМП Костянтин Гузенко загинув, стало публічно відомо 3 листопада. Родичів про його загибель повідомила служба військово-цивільного співробітництва бригади 2 листопада. Двоюрідний брат Костянтина Артем Ремізовський підтвердив це.

“Щодо обставин. Офіційно родину повідомили тільки, що тривають слідчі дії, і через це може бути затримка з поверненням тіла Кості. Це, власне, все, що точно відомо родині”, — розповів Артем.

У пресслужбі 35 ОБМП Суспільному повідомили, що найкраще рідним військовослужбовців, які могли постраждати внаслідок ракетного удару 1 листопада звертатися на Консультаційну лінію Цивільно-військового співробітництва. Її телефонний номер +380663708887.

4 листопада Суспільне подало запит до Корпусу морської піхоти ВМС щодо того, як саме відбувається комунікація з родичами загиблих та поранених військових, і чи повідомляли їх офіційно про те, що відбулося. Чекаємо на відповідь Корпусу.

У Дніпровській спецпрокуратурі Східного регіону повідомили, що відкрили кримінальне провадження за фактом недотримання військовими посадовцями вимог безпеки під час організації збору військовослужбовців на Дніпропетровщині. Попередня кваліфікація — "Недбале ставлення до військової служби" (ч. 4 ст. 425 ККУ).

“Щодо обставин події, то зараз у військовій частині працюють слідчі правоохоронних органів, — повідомив Суспільне Дніпро речник 30 Корпусу морської піхоти ВМС Олександр Завтонов. — Також командуванням корпусу ініційовало власне службове розслідування для з’ясування обставин. Якщо факт провини певних посадових осіб буде доведено, вони понесуть відповідальність відповідно до чинного законодавства”.

Пізніше в Корпусі морської піхоти ВМС повідомили, що “певні посадові особи відсторонені від займаних посад”. Суспільне запитало у ВМС, кого саме відсторонили та чи дійсно військовослужбовців 35 окремої бригади морської піхоти інформували про обовʼязкову особизсту присутність для отримання посвідчення та нагрудного знаку 1 листопада, а також скільки військовослужбовців загалом постраждали внаслідок атаки 1 листопада.

“Я намагаюся дати цьому розголос, бо розумію, що це просто замнуть і люди, які віддали наказ про нагородження, надалі служитимуть, — каже Ксенія. — Мене це дуже злить. Вони просто вбили військових. Це має бути кримінальне покарання”.

“Я розумію, що такі речі взагалі не мають відбуватися, — каже Дмитро. — Але вони чомусь відбуваються, й вони безкарні. Я сподіваюся, що черговий розголос допоможе в майбутньому, щоб таке не повторювалося. Але я не впевнений, що це допоможе, бо крім того, що в нас є ворог, є або просто некомпетентність, або злочинна некомпетентність”.

Читайте також:

• РФ вдарила ракетами та дронами по Дніпропетровщині, загинули військові
• Росіяни вдарили по українських військових під час шикування
• Ворог прорвався на околиці Миргорода