Безмежно любив життя, будував плани на майбутнє: спогади про волинського Героя Миколу Смітюха

Про це пише газета Полісся.

Микола Смітюх захищав Україну від ненависного російського агресора із перших днів війни. У складі 14 ОМБр спочатку стримував ворога на Миколаївщині, а згодом відбивав наступальні атаки рашистів в Ізюмі Харківської області. Під час чергового бою Микола із побратимами підірвався на міні, тож отримав складні поранення ноги, яка дошкуляла йому до самої загибелі.

«На той час рідні втратили з ним зв’язок та несвідомо готувалися до найгіршої звістки, - розповідає рідний старший брат полеглого воїна, Олександр. - Але за два тижні він озвався, прийшов до тями в госпіталі після нещадного бою з окупантом, за тим ще довго лікувався і весь час пересувався на милицях. Микола, мабуть, як ніхто із нашої багатодітної родини обожнював життя.

Збудував дім, у якому, на превеликий жаль, йому не судилося справити новосілля, посадив дерево та залишив нащадка - сина Артура. Так і не вилікувавши складну травму ноги, він знову став у стрій. Але цього разу, від’їжджаючи з рідного дому, в очах брата помітно проглядався смуток. Мабуть, глибоко в серці він відчував, що це його остання гостина у колі сімї», - розповів Олександр.

Приблизно 5 жовтня, припускають рідні захисника, він прийняв смерть як і належить воїну - на полі бою поблизу Куп’янська (Харківщина).

Напередодні загибелі чи не вперше за усі роки Микола написав зворушливий лист синові, в якому помістив шматочок своїх найніжніших почуттів, порадував єдину дитину теплими батьківськими словами любові, підтримки. Втім виразити свою турботу наживо більше ніколи не зможе.

Нагадаємо, прощалися із Героєм у рідному містечку 12 жовтня.