«Більше не повернемося на Луганщину»: на Волині живе сім'я прикордонника, який загинув у перший день вторгнення

Більш як пів року його дружина з двома маленькими дітьми змушена була жити в окупації. Нині родина на Волині, куди їх запросив побратим загиблого чоловіка, - йдеться у сюжеті ТСН. 

До великої війни родина жила на Луганщині лише за кілька кілометрів від Росії. Життя подружжя було щасливим, діти росли здоровими, обидва батьки працювали і мали чимале господарство, а потім прийшов лютий. Того дня Оксана прокинулася від того, що селом їхала російська техніка, тож жінка хутко зібрала дітей до мами, а сама помчала до коханого на кордон, який був на чергуванні. 

«Як вона туди добиралася поміж ті колони, то дуже було страшно», - пригадує мама жінки. 

Розстріляне тіло її чоловіка лежало просто на посту, згадує Оксана. Поруч ходили вбивці Дениса у російській формі. «Хотіла підбігти до них накричати, не знаю, що мені хотілося їм зробити», - згадує вона. 

Жінка вчасно зрозуміла, що за зайві слова її теж можуть вбити і діти лишаться сиротами. Поховавши чоловіка, родина ще кілька місяців прожила в окупації під вибухами.

«Брала дітей за руки і думала, якщо щось впаде, то щоб упало напевне, що б ми зразу усі троє померли», - розповідає про свої думки Оксана. 

Виїхати наважилася після того як місцеві колаборанти почали їй погрожувати.

«Якщо ви не віддасте дітей до школу, то ми їх забираємо у вас», - розповідає жінка. 

Російської освіти для дітей Оксана не бажала, тож згодилася на пропозицію побратима Дениса, переїхати на Волинь. Тепер вони вже кілька місяців на новому місці і намагається забути про пережиті жахіття.

Мама Оксани переїхала з нею, а от батьки Дениса в Росії, адже повірили вбивцям свого сина і це Оксані дуже болить. Сама вона повертатися у село, де жила з коханим, більше не хоче. «Буду їздити тільки до чоловіка, а жити там я вже не буду», - каже вона.  

Жінка вже почала шукати собі роботу, бо без діла, каже не звикла. Разом з дітьми після перемоги мріє оселитися у Харкові, як планувала колись з Денисом.

Читайте також:

• Хотів приїхати на день народження донечки, але повернувся у домовині: спогади про Героя з Луцька Вадима Гошка
• «Я більше не хочу вбивати»: волинський Герой просив Бога не зустрічати ворога на своєму шляху
• «Я йому казала, щоб не їхав, а він відповів, що хлопці кличуть»: на Волині мамі померлого бійця вручили нагороду сина
• Не встиг створити сім’ю і купити будинок, про який розповідав: спогади про 21-річного Героя з Волині Романа Олійника