Жителька Підкормілля Марія Чернюк в’яже теплі речі, які дарують настрій

Жителька села Підкормілля на Волині Марія Чернюк в’яже кардигани та пледи з плюшевої пряжі. Захоплення у майстрині з'явилося кілька років тому, а нині стало невід'ємною частиною її життя. Волинянка за освітою - вчителька географії та фізичної культури, однак за фахом, як зізнається, ніколи не працювала. Натомість знайшла себе в рукоділлі.

Перший плед Марія зв’язала близько трьох років тому – для похресника на хрестини, розповідає видання «Нове життя» - новини Любешівщини.

– Подивилася кілька відео, замовила нитки – і вирішила спробувати. Вийшло з першого разу. А вже згодом власниця магазину, де я працюю, замовила плед для своєї дитини на подарунок, – пригадує майстриня.

Для виробів жінка використовує плюшеву пряжу, яка дозволяє в’язати без спиць і гачка – просто руками. Після перших робіт вона зв’язала ще кілька виробів. Так з’явилися замовники. А з часом – і бажання створити щось для себе.

– Перший кардиган зв’язала собі. Ношу його часто – дуже зручний і теплий, – розповідає вона.

За словами майстрині, дитячий кардиган можна виготовити за 1–2 дні, підлітковий – за 3–4, а на дорослий виріб потрібно значно більше часу – все залежить від довжини та складності візерунків.

Попри те, що її роботи мають попит, Марія наголошує: для неї це насамперед відпочинок.

– Коли в’яжу, маю час подумати, упорядкувати думки. Люблю те робити під спокійну музику чи аудіокнигу. Завжди цікаво спробувати щось нове, якийсь складніший візерунок, навчитися ще кращого, – ділиться вона.

У цьому ремеслі, додає майстриня, важливі терпіння та уважність, адже одна помилка може змусити розпускати частину або й увесь виріб.

Щоб удосконалювати свої навички, Марія Чернюк переглядає відео в інтернеті, купує майстер-класи, постійно вчиться та експериментує.

Більшість своїх виробів вона дарує рідним і близьким, адже це радше захоплення, ніж спосіб заробітку. Водночас важливою для неї є підтримка родини та знайомих, а також відгуки замовників, які надсилають фото й відео у створених нею речах.

– Коли бачу людину в кардигані, який я зв’язала, відчуваю гордість. Приємно усвідомлювати, що я долучилася до створення її образу і настрою, – каже рукодільниця.

Тим, хто лише хоче спробувати себе в цьому ремеслі, вона радить не боятися починати, експериментувати та вірити у власні сили. Адже найбільше натхнення приходить тоді, коли бачиш, що твоя праця приносить радість іншим.