Від браслета для мами до замовлень із США та Канади: історія волинської майстрині Анжели Студент

Сама дівчина переконана: найголовніше – не боятися пробувати нове, пише видання «Слово правди». 

«Хотілося створювати щось своє»

Анжела розповідає, що інтерес до прикрас з’явився поступово. Спершу це була цікавість: переглядала відео в інтернеті, вивчала, як створюють прикраси, які матеріали використовують, як працюють із камінням та фурнітурою.

– Мені завжди хотілося займатися чимось творчим. Коли ти вже працював на когось, починаєш розуміти, що хочеш мати свою справу. Не просто роботу, а щось, у що можна вкладати себе, – каже майстриня.

Перші інструменти замовила майже спонтанно. Каже, тоді навіть не думала, що це переросте у щось серйозне.

– Спочатку я виготовляла прикраси просто для себе. А потім люди почали питати, де я їх купила. І коли чули, що я зробила це сама, їм ставало цікаво.

Першою прикрасою став браслет у жовто-блакитних кольорах із тризубом.

– Це був період початку повномасштабної війни, коли особливо хотілося створювати щось символічне й близьке людям. Я пам’ятаю, що першу прикрасу захотіла моя мама. А потім уже почали з’являтися перші замовлення, – згадує про початкок свого проєкту Анжела.

Робота, у якій важлива кожна деталь

З боку може здатися, що створення прикрас – це лише про красиві бусинки та ланцюжки. Насправді ж за кожним виробом стоїть чимало технічної роботи.

Анжела працює з різними матеріалами: натуральними перлинами, агатами, кварцом, коралами, кришталем, декоративними підвісками та гіпоалергенною фурнітурою.

– Для мене дуже важлива якість матеріалів. Я не люблю речі “на один раз”. Хочеться, щоб прикраса довго носилася і люди були задоволені.

Саме пошук якісної фурнітури на початку став одним із найбільших викликів: «Я колись замовила застібки, думаючи, що вони хороші. А потім у кількох клієнток вони потемніли. Я тоді все людям переробила безплатно і почала дуже глибоко вивчати тему матеріалів. Бо коли ти вчишся самостійно, через відео й власний досвід, то багато речей пізнаєш методом помилок».

Для роботи майстриня використовує спеціальні інструменти – круглогубці, плоскогубці та кусачки. Каже, хоч їх небагато, але зношуються вони дуже швидко. «Здається, що там нічого складного. Але коли ти щодня працюєш із металом, затискачами й тросиками, інструменти постійно навантажуються».

Окрім самих прикрас, багато часу займає підготовка матеріалів і пошук потрібних деталей. У роботі використовуються ювелірні тросики, калоти, затискачі, декоративні елементи, різні види ланцюжків і підвісок.

Насправді це дуже велика кількість дрібниць. І всього має бути багато в запасі.

Про натуральне каміння і «камені любові»

Окрема тема – натуральне каміння. Серед популярних матеріалів – рожевий кварц, агати, натуральні перлини та корали.

– Рожевий кварц дуже люблять дівчата, – розповідає Анжела. – Його навіть називають “каменем любові”. Часто замовляють прикраси з натуральними перлинами – зараз це модно.

За словами майстрині, натуральне каміння можна впізнати навіть на дотик. Воно важче, холодніше, має іншу текстуру. А ще кожен натуральний камінь трохи унікальний.

Прикраси на щодень і для особливих подій

Анжела каже: її прикраси складно прив’язати до одного стилю. Хтось носить їх щодня з базовим одягом, а хтось підбирає під вечірній образ або вишиванку.

– Зараз люди люблять мінімалізм. Дуже популярні чокери. Їх можна носити навіть із джинсами чи спортивним стилем – просто як акцент до образу.

Водночас є й більш масивні варіанти – з ланцюжками, великими підвісками чи натуральним камінням.

– Такі прикраси більше обирають під сукні, випускні чи інші святкові образи. Але зараз мода дуже вільна – люди комбінують усе по-своєму. Особливо цікаво, – каже майстриня, – виглядають прикраси у поєднанні з вишиванками. Хтось хоче ніжне намисто із перлинами й пташечкою, а хтось – червоний кришталь під орнамент вишиванки. Це все дуже індивідуально. У багатьох клієнток уже цілі колекції прикрас.

Є дівчата, які мають по 20–30 моїх прикрас. Вони кажуть: “Сьогодні хочу чорний чокер, завтра – білий, а післязавтра – щось із підвіскою”. І це дуже надихає.

Прикраси, які їдуть за океан

Роботи Анжели носять не лише в Україні. Її прикраси замовляють із різних країн світу. Найчастіше це українки, які зараз живуть за кордоном. Хтось побачив сторінку в інстаграмі через знайомих, хтось – через відгуки. Прикраси з Володимира вже поїхали до Польщі, Італії, Фінляндії, Канади та США.

Одним із найцікавіших замовлень майстриня називає прикрасу з великими барочними перлинами для клієнтки з Америки: «Барочні – це великі перлини неправильної форми. Вони дуже красиві й дорогі. Одна така перлина могла коштувати понад триста гривень».

Ще одна особлива категорія замовлень – переробка старих прикрас.

– Мені дуже подобається, коли люди приносять щось сімейне або старовинне й просять зробити сучасну прикрасу. Були, наприклад, старі коралі насиченого оранжевого кольору. І треба було придумати, як їх поєднати із зеленим кварцом та золотими елементами. Це дуже творчий процес, – розповідає майстриня.

Про вигорання і підтримку

Попри любов до своєї справи, Анжела зізнається: творчі люди також стикаються з вигоранням: «Буває, дивишся на роботу і розумієш, що втомився. Особливо коли все стає однотипним». Саме тому вона вирішила спробувати себе ще й у барберстві, бо «Мені завжди подобалося щось робити руками. А барберство – це теж творчість, тільки зовсім інша».

Нині вона поєднує дві професії: вдень працює барберкою, а ввечері створює прикраси.

– Це навіть допомагає не вигорати. Ти переключаєшся, і в голові виникають нові ідеї, – зізнається співрозмовниця.

Однією з найбільших підтримок для себе Анжела називає чоловіка: «Він військовий, і ми не так часто бачимося. Але він завжди підтримував мої ідеї. Казав: “Хочеш – пробуй”. Це дуже важливо, коли поруч є люди, які в тебе вірять».

Окрім роботи, майстриня активно долучається до благодійності: передає прикраси на аукціони, розіграші та збори для військових і дітей.

А головним принципом у житті вважає рух уперед – якщо людина хоче чимось займатися – не треба боятися. Треба пробувати. Бо життя одне. І якщо ми самі не підемо до своїх ідей, то ніхто цього за нас не зробить.

Фото надані майстринею.

Анастасія ЧЕРЕНЮК

Читайте також: 

• Краса в кожній пелюстці: волинянка створює унікальні композиції зі стрічок
• Для себе і на подарунки: 11-річна дівчинка з Волині створює теплі й стильні речі
• Поєднує педагогічну діяльність із творчістю: вчителька з Луцького району створює картини з речей, що є під руками