Дачний сезон на Волині у розпалі: що садять дачники
Луцький залізничний вокзал із самого ранку — у русі. Люди з сумками, розсадою та садовим інвентарем поспішають на приміський дизель-потяг. Хтось їде у Промінь, хтось у Лаврів. Для багатьох дачний сезон уже розпочався: одні тільки готуються до посадки картоплі, інші вже збирають першу зелень.
Про це йдеться у сюжеті каналу Аверс.
Лучанка Світлана Василівна регулярно їздить на дачу, каже: через холодну весну із висадкою картоплі поки не поспішають.
«Їжджу дуже часто, тому що зараз роботи дуже багато. Картоплю ще не садимо. Ждемо, коли буде тепло ґрунту 6–8°. Я надіюсь, після теперішнього зараз має бути потепління і з неділі начнемо садити. Я посадила всю зелень, петрушку, квіти. А на картоплю жду тепла», — каже жінка.
Для багатьох дача — не лише город, а й спосіб відпочити від міської метушні. Дехто їздить туди щотижня, а хтось — практично щодня.
Втім, дорога на дачі для людей часто стає випробуванням. Пасажири скаржаться на переповнені вагони. Кажуть, раніше дизель-потяг мав чотири вагони, тепер — лише два.
«Сьогодні менше людей, але все одно стоять. Раніше було добре. Хоча б три вагони було би добре», — каже одна з пасажирок Людмила Павлівна.
Інші додають: у години пік у вагонах неможливо сісти, а люди змушені стояти майже всю дорогу.
У Промені розташований дачний масив. Переважно сезонні будинки. Однак є й ті, хто обрав це місце для постійного життя.
Василь та Ольга — серед них. Подружжя каже: шукали тиші і спокою, тож придбали тут будинок і облаштували його не гірше за міську квартиру. Господарі мають усе необхідне: город, господарство, курей і навіть кота. Кажуть, ні на що не скаржаться.
«Нам вистачає п’ять-шість соток. Квіти дружина дуже любить, полуниця є, господарство. Все зробили для себе: утеплили будинок, провели воду, комунікації. Не рахуємо, що живемо десь у забитому селі», — розповідає Василь.
«В нас вже є редисочка своя, салат свій. Вже будемо капусточку садити під відкритим небом. Все, що треба. Потрошки всього для нас двох, щоб нам хватало. А основна — дітям. Найголовніше — ждемо перемоги. От ото саме головне: буде перемога — буде життя зовсім інше і настрій зовсім інший. І буде все рости так, як треба, бо земля вона тоже радіє сонцю, теплу і добру», — ділиться Ольга.
Марія Федорівна попри поважний вік, не уявляє життя без дачі. Щороку садить невеликий город та доглядає квіти, яких тут чимало. Для неї це не просто праця, а справжня віддушина.
«Люди знають і просять. І сьогодні просили тюльпани. Ділюсь безкоштовно, ніколи нічого не беру», — каже жінка.
Дачний сезон тільки набирає обертів. Для когось це спосіб прогодувати родину, для інших — можливість відпочити душею. Та їх усіх об’єднує одне: бажання творити власний маленький світ далеко від міської метушні.
Читайте також:
- Огірки родитимуть до жовтня: що додати в лунку під час посадки
- «Мене аж тягне сюди»: як садівники у Луцькій громаді готуються до дачного сезону
Будь в курсі усіх новин
