«В тилу нам інколи кажуть «Я вас туди не посилала». Це удар нижче пояса»: історія військового з Луцька. Відео

Військовий-зв'язківець із Луцька, який пройшов АТО в 2014 році і був демобілізований за віком тиждень тому, розповів що для нього війна і як тримає зв'язок в тилу, аби нищити ворога.

Посада Юрія Хомича надто довга для титрів, як і життя на війні, яку бачив ще з 2014 року, - розповіли у сюжеті 12 каналу.

Тож рішення знову йти воювати в 2022 було непохитним. Військомат Луцька тоді списав Юрія, але захисник із влучним позивним «Фігаро» був призваний через ТЦК міста Покровськ, а вже в березні Юрій Хомич - інженер-електронік у мирному житті, стояв на захисті Київського напрямку

«Я був на Бучі, коли вже відбили Бучу, тоді дзвоню до свого товариша, кажу «Ну все, я готовий». Питаю малого «Ну що, поїдеш зі мною?»«Звісно, поїду» Отак ми потрапили в легендарний батальйон», - ділиться боєць.

Так обоє Хомичів - батько Юрій і син Володимир стали єдиними західняками в батальйоні який вийшов з оточеного Маріуполя. аби не допустити ворога до інших міст, виконували стратегічні завдання. Згодом сапер за покликанням став зв'язківцем.

«Я хотів давно на сапера йти, мій командир каже, що треба зв'язківці. В нас основна задача була зв'язок, але ми на себе повісили і «мавіки», FPV-дрони, і РЕБ і РЕР», - розповідає чоловік.

Зв'язок на передовій - зброя, яка наближає перемогу. Часто це невидимий фронт роботи, за яким злагодженість дій кожного.

«Є задача - її треба виконати. Якщо ти не знаєш щось - ми підкажем, допоможем. Ну але щоб я не чув «це не можна зробить», - наголошує Юрій.

Це одне із золотих правил Хомича, яке він залишив для бійців підрозділу зв'язківців. А ще кожного навчив тому, що знав найкраще.

Правильно виставлену антену військовий тепер лагодить на Волині за 1200 км від фронту. Юрій Хомич демобілізувався тиждень тому. Нині йому 60. Чоловік каже, якби не папірці і звіти, воював би й далі.

«Останній період папірці настільки дістали і зміна керівництва на це ніяк не вплинула», - каже чоловік.

Перше, що відрізняє тил від фронту - небо

«Перше, що я помітив. Там виходиш на відкрите повітря - першим ділом слухаєш - щось летить чи може щось тяжке, якийсь мавік летить, якийсь дрон летить, тоді починаєш йти і так швиденько-швиденько. Щоб десь під дерево чи ще куди, щоб не світитись ніяк. А тут я помітив, що я спокійно ходжу. Оце просто виходиш і можеш навіть в небо подивитися», - продовжує Юрій.

Яким би рідним не було небо Луцька, серце військового на фронті.

«За внуками сумував і туди хочеться, бо враження, що їх кинув», - зізнається захисник.

Руки майстра своєї справи далі допомагають невидимо наближати перемогу.

Аби знали чого чекати в тилу, військовий не раз казав хлопцям про нелегкий досвід повернення з бойових дій.

«Гірше, що через деякий період вони почнуть відповідь чути, що в нас була вже, ми через це проходили, - «Я вас туди не посилала». І це завжди нижче пояса удар», - розповідає військовий.

Аби цього не було, Юрій Хомич просить перш за все бути людьми. Аби залишатися людьми, сповненими сил і віри в перемогу, потрібен час на реабілітацію і це найперше стосується тих, хто чекає перепочинку на фронті.

«Хлопці дуже сильно втомилися, ну стоять... Не так як дають зараз по 10 днів нам відпустки, дайте місяця два-три кожному. Вони всі повернуться і всі будуть з такою силою воювати - навіть керівництва якогось не буде, пацани залишаться воювати далі», - каже Юрій Хомич.

Попри втому, бажання відпочити і побачити рідне небо вдома, всі на передовій вірять лише в одне:

«Перемога - там не сумніваються, я не знаю, чому тут сумніваються. Я приїхав, тут такі ай-айяй, кудахчуть всі», - каже захисник.

Не сумніваються у перемозі і ті, на думку військового, хто волонтерить і знає ціну усього.

За кожною допомогою з тилу ще один крок у здоланні ворога, а за кожною нагородою в перемозі над ним - наше майбутнє.

«Я завжди хлопцям кажу - це не ваша нагорода, це нагорода вашого внука, щоб йому не було соромно за своїх батьків, дідів, щоб він пам'ятав, що було», - додав Юрій Хомич.

Що було там наповно пам'ятають лише архіви із сотень відео і фото війни. Без затушовувань їх можна буде показати в день нашої Перемоги. Саме тоді Юрій Хомич обіцяє відверто розказати, яким цінним і легендарним був і є зв'язок, що допомагає нищити ворога.