День будівельника

Традиційно у другу неділю серпня в Україні відзначають День будівельника. Для людей цієї професії будівництво - це не просто ремесло, чи спосіб заробітку. Це й вміння творити, проєктувати свою візію майбутнього, дивлячись на будмайданчик, бачити майбутній мікрорайон, наповнений життям.

Напередодні професійного свята журналісти ВСН поспілкувалися з керівником провідної на Волині Будівельної компанії «Інвестор» Андрієм Разумовським про шлях у будівельну галузь, виклики сьогодення та мрії.

- Професія будівельника є однією з найдревніших, потреба у таких спеціалістах завжди була, є і буде. У чому, на вашу думку, важливість будівельників?

- Професія будівельника - ключова, надважлива професія. Будівельники створили все, що ми бачимо навколо, тобто без їхніх рук не було б нічого. Наші домівки, садочки, школи, куди ходять наші діти, храми, дороги, абсолютно усе створено людьми будівельної галузі.

Тому ця професія максимально важлива, але і дуже складна, адже потрібно мати глибокий рівень відповідальності, щоб це все реалізовувати. Така діяльність є надзвичайно цікавою і дуже мотивує, оскільки ти можеш безпосередньо брати участь у створенні об'єктів, які у майбутньому матимуть історичну або мистецьку цінність, тобто професія будівельника є і дуже романтичною.

- Розкажіть, будь ласка, про свій шлях до цієї професії.

- Спершу я навчався не на будівельника, а на управління бізнесом. І після першого курсу пішов на практику до свого тата, який будує все життя (Руслан Вайман, заслужений будівельник України, генеральний директор ПрАТ «Луцький домобудівельний комбінат», - ред.). Тож я залишився на цій роботі, отримав другу будівельну освіту і зараз жартома я запитую у свого тата, чому він мене тоді не зупинив. Це, звичайно, жарт, але будівельники мають дуже велику відповідальність, адже робота пов'язана із добробутом людей, із життям взагалі.

Якщо серйозно, то дійсно, на цю професію надихнув і направив мене мій батько. Він для мене є прикладом, людиною, якою пишаюся. У будівельників старого покоління є такий жарт, що нинішні не зможуть навіть пофарбувати ту кількість будівель, що вони збудували. Тому, поки що, напевно, так і є. Але ми рухаємося вперед, і колись нас теж змінить молодь. Багато на що у професійній сфері у нас з татом різні погляди, але не можна нехтувати досвідом, тож у якихось складних інженерних питаннях я завжди з ним раджусь.

- Як оцінюєте нинішній стан будівельної галузі у державі?

- Загалом на сьогодні будівельники і будівельні компанії мають більше роботи, ніж вони можуть осилити. Зараз критичним є наявність людського ресурсу, оскільки його не вистачає, як і в інших галузях, але будівництво найбільше це відчуває, оскільки основним ресурсом будівельних компаній є їхні люди.

Велика частина наших працівників пішли до лав Збройних Сил України в перші дні війни. Ми всіляко їх підтримуємо та допомагаємо. На жаль, маємо працівників, які загинули на війні.

Загалом ми втратили страшну кількість квадратних метрів помешкань в зоні бойових дій. Тож проблема з місцем проживання є і коли війна завершиться, то роботи буде в десятки разів більше. На мій погляд, сьогодні ми будуємо мало. Наразі у Львові, Чернівцях, Ужгороді, Івано-Франківську дуже активно розвивається будівництво житла.

Є іноземні інвестори, які вкладають кошти в будівництво. Тобто, на західну Україну переходить логістика, а через західний кордон йде вся продукція. Можна сказати, що у цих регіонах будівельний бум, та, на мою думку завищені ціни на житло. На Волині ж ціни адекватні, закладені з мінімальним прибутком.

Об'єкти «Інвестора», що були розпочаті до війни, на сьогодні майже завершені. Продовжуємо будувати, рухаємося далі. Але, звичайно, не можна сказати, що сьогодні дуже гарний час для широкого розвитку.

Ми продаємо квартири, звичайно, не в такому об'ємі як до війни, але будівництво йде, люди купують житло, не дивлячись ні на що. Це означає, що вони планують своє життя в Україні і ми, як будівельники, мусимо їх у цьому підтримувати.

Насправді, чим більше будується - тим краще, чим більша конкуренція - тим якісніший продукт для споживача, і тим більший стимул рухатися вперед. Конкуренція стимулює до розвитку, до змін.

- По всій Україні зараз активно будують соціальні об'єкти, медичні заклади, реабілітаційні центри для військових. Яка ситуація у Луцьку?

- Сьогодні ми маємо готуватися до лікування, реабілітації не тільки військових, а й тих людей, які постраждали від дій ворога психологічно та фізично і часу чекати, певно, немає. Тому у Луцькій громаді, наскільки це можливо, проводяться ремонти в лікарнях, відновлюються відділення.

Наші колеги у Рівненській області будують величезний реабілітаційний центр. Також ми були у Львові, в центрі «Незламні», там дуже багато робіт виконують. В лікарні Святого Пантелеймона, де Львівська міська рада разом з керівництвом медичного закладу взагалі якісь фантастичні речі роблять, на мою думку. Там активно працюють над протезуванням, реабілітацією військових.

В інших містах є приклади, коли долучаються іноземні фонди, такі як «Червоний Хрест», «UNICEF», їх є багато, вони працюють. Я думаю, туди просто треба стукати і вони відчинять.

Дуже хочеться, щоб і у нас з'явився відповідний реабілітаційний центр, зробити акцент саме на цьому, адже той, який у нас є, не зможе забезпечити потреби тієї кількості людей. Але з цим не можна зволікати, оскільки проєктування і виконання робіт займає дуже багато часу.

Після медицини, акцент потрібно робити на енергетику, працювати над забезпеченням альтернативних джерел: сонячна енергетика, вітряна енергетика. У нас дуже агресивний сусід, тож ми не маємо вибору, нам треба мати енергетичну незалежність.

- Які об'єкти Ви б хотіли реалізувати у майбутньому?

- Завжди є прагнення, щоб рівень замовника був високий, аби розвиватися та нести зміни, а проєкти - цікаві. Наприклад, збудувати об'єкт відомого світового архітектора, реалізувати його у Луцьку. Тобто, хочеться перейти від цегли й пінопласту до чогось дійсно визначного.

- Що побажаєте будівельникам у день професійного свята?

- Бажаю терпіння, розуміння того, що їхня професія дуже відповідальна і складна. Треба не покладати рук, не падати духом, незважаючи ні на що працювати і будувати. Вдячності від замовників. Звичайно, ми віримо в те, що настане перемога і всі наші будівельники повернуться до сімей, а потім до роботи, і ми будемо разом будувати нову Україну.

Редакція ВСН щиро вітає будівельників та усіх дотичних до цієї професії: інженерів, виконробів, ремонтних спеціалістів, робітників ЖКГ й інших структур, які належать до індустрії будівництва, бажає успіхів у цій нелегкій справі, адже вашими руками будується не лише житло, а й вся Україна.

Читайте також: