Не встиг створити власну сім’ю: 25-річному волинянину просять посмертно присвоїти державну нагороду

Відповідну петицію на сайті Президента України зареєструвала сестра воїна Юлія Селещук.

Жмур Дмитро Русланович, 26.06.1999 року народження, загинув під час бойового завдання 23 лютого 2025 р. біля населеного пункту Надія Сватівського району Луганської області, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України.

Народився і виріс на Волині у селищі міського типу Стара Вижівка, по закінченню професійного ліцею з липня 2017 р. був курсантом на строковій службі. Пізніше з листопада 2017 р. по липень 2020 р. стрілець-зенітник.

Незважаючи на свої юні роки був відданим патріотом країни. Брав участь у зоні бойових дій в ООС з січня по квітень 2018 р., з жовтня 2018 р. по травень 2019 р. в Донецькій та Луганській областях. Не одноразово був нагороджений грамотами за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов’язків, бездоганну військову дисципліну, високі показники у військовій підготовці.

24 лютого 2022 р. з початку повномасштабного вторгнення, без жодних вагань, як справжній воїн, став на захист своєї Батьківщини. У березні 2022 р. прибув добровільно на службу в Бахмут  де виконував завдання з прикриття піхотних підрозділів та підрозділів ППО в зенітному взводі. Не одноразово їздив на прикриття БМ «ОСА» в складі різних екіпажів. У 2023 р. виконував завдання вже в Запорізькому напрямку.

Брав участь в Запорізькому контрнаступі, де не відступав від задач, які виконував весь військовий шлях. Потім підписав контракт та поїхав на навчання за кордон на новітнє озброєння, після навчання, своїм прикладом показував гарні результати у відбитті ворожих засобів ворожого повітряного нападу.

Дмитро уже Герой, але заслуговує на визнання співвітчизників, бо тільки він ішов куди інші боялися, витягував із пекла поранених, евакуйовував під ворожим вогнем загиблих.Попри молодий вік здійснив на війні подвиг справжнього Героя України.

Служивши в 39 ЗРП мріяв вступити до полку «Азов». Але доля та «Армія +» розпорядилась інакше. Дмитро перевівся в 3-ю штурмову бригаду, в якій, на жаль, загинув під час бойового завдання.

Дмитро не встиг створити власну сім’ю, здійснити заповітні мрії, народити та виховати дітей, не встиг пожити, а так хотів … Він поклав своє життя за нашу волю та свободу.

Підтримати петицію можна за посиланням.

Читайте також:

• Міг звільнитися зі служби, але залишився рятувати побратимів: молодому волинянину просять посмертно присвоїти державну нагороду
• Героїчно загинув, захищаючи Київщину: історія волинянина Олександра Цюпака
• Менше двох тижнів не дожив до дня народження: лучанину просять присвоїти державну нагороду