На Волині відкрили меморіальну дошку бойовому медику

У середу, 25 вересня, минає рік з дня загибелі захисника Георгія Семенюка, молодшого сержанта і військового медика, який віддав життя за свободу. У роковини його смерті відкрили меморіальну дошку на стіні школи, де він навчався, вшановуючи його пам'ять.

Спогади про Героя опублікували на фейсбук-сторінці Павлівської громади.

Попереду на нього чекало ще так багато радісних турбот, але занадто рано скінчилась історія життя Георгія Семенюка. Рік тому до родини молодого чоловіка постукала у двері, підкралася холодна, безжалісна смерть. Страшне повідомлення надійшло до рідних Героя, стисло у грудях, перехоплюючи подих. Люблячий батько та чоловік, надійна опора для батьків, вірний друг та побратим, відданий син України приніс в жертву своє життя…

«До останнього подиху боровся за життя»: на Волині відкрили меморіальну дошку бойовому медику

Саме в цей день, 25 вересня, рік тому всі рідні та близькі, вся Павлівська громада востаннє зустріли свого Захисника та з глибокою вдячністю схилили голови перед неоціненним подвигом Георгія Семенюка.

Щасливі та безтурботні роки веселого хлопчака пройшли в прекрасному мальовничому селі Старий Порицьк. Народився хлопець в пору, коли природа приміряла на собі золотаві барви, 5-го жовтня 1992 року. Хлопець зростав в багатодітній сім’ї серед чудових Волинських лісів та озер, у місці, де любов до природи та вміння бачити прекрасне дається людям з народження. Хлопець пізнавав життя, вивчав палітру емоцій та почуттів, навчався дружити, любити…

Здається, ще вчора ступив за поріг школи, щасливий стояв серед першачків та радів, що на нього чекає довга пора дитинства, а так швидко промайнули шкільні роки. І ось 2008 рік, хлопець стоїть на святі останнього дзвоника, але вже у ролі випускника.

«Парубок цінував чесність та справедливість. Хоробре серце Георгія билось жагою до волі. Тому не дивно, що після закінчення сільської школи, він захотів стати на захист нашої державності. Три роки служив за контрактом. В 2015-2016 роках хлопець не вагаючись, пішов захищати свою родину та кожного з нас. Коли російські війська вторглись на українську землю знову, він знав – піде воювати. Відчуття обов’язку та невгамовна любов до мирного життя взяли гору», - розповіли про земляка у громаді.

Настали важкі та тривожні часи, спалахи, вибухи, важкі втрати… Туга за рідною домівкою, за рідними, близькими серцю людьми. Години тягнуться, мов дні. Але віра в перемогу змушує кожного дня йти на подвиги та діяти, попри страх, попри біль, бо вдома чекають найрідніші.

Молодший сержант, бувши військовим медиком першого стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини А7064, Георгій Павлович на власні очі бачив жахіття війни. Під час атаки ворожих дронів й сам зазнав важкого поранення. До останнього подиху вперто боровся за життя.

«Зараз він продовжує бути нашим захисником вже в лавах небесного легіону. Пам’ятаємо і цінуємо Твій внесок в наше майбутнє. Вічна та світла пам'ять нашому Герою!», - йдеться у дописі.

У роковини його загибелі відкрили меморіальну дошку на стінах школи, де навчався герой, вшановуючи його пам'ять та подвиг.