Вберегти життя та покарати винних: як у Луцьку працюють із домашнім насильством

Чому ця проблема залишається такою поширеною та як з нею боротися, журналісти ВСН дізналися в розмові з начальницею сектору протидії домашньому насильству Луцького районного управління поліції Тетяною Колесніковою.

— Яка наразі ситуація із домашнім насильством у нашому регіоні? Чи справді звернень стає більше?

— Так, правоохоронці щодня фіксують зростання кількості звернень. Це помітно як по області загалом, так і безпосередньо по місту Луцьку. Частково це пов’язано з тим, що люди стали сміливішими й частіше звертаються по допомогу. Водночас проблема залишається значною через кілька факторів.

Передусім, це стереотипи. Багато людей досі переконані, що все, що відбувається в родині, має залишатися «за зачиненими дверима».

Ще один фактор війна. Постійний стрес впливає на кількість конфліктів. Дехто навіть вважає, що під час війни звертатися до поліції через домашнє насильство «не на часі». Крім того, постраждалі часто бояться осуду, виправдовують кривдника або ж просто залежать від нього фінансово чи житлово.

— Чи трапляються випадки, коли насильство вчиняють підлітки щодо батьків?

— Такі випадки є, хоча їх небагато. Важливо розуміти, що проблема тут часто комплексна. Здебільшого це стається, коли дитина підростає і намагається постояти за себе або захистити інших членів родини від агресії.

До роботи з такими сім'ями ми залучаємо психологів, соціальні служби та ювенальну превенцію. Згідно із законодавством, адміністративна відповідальність за домашнє насильство настає з 16 років. Якщо ж дитині від 14 до 16 років, відповідальність за її дії несуть батьки.

— Якщо в родині страждають навіть діти, чому постраждалі часто не наважуються розірвати такі стосунки?

— Найпоширеніша причина - економічна залежність від кривдника. Людина просто не знає, куди піти з дітьми, особливо якщо немає роботи чи власного житла. Також тиснуть стереотипи про «повну сім’ю», відсутність підтримки родичів та страх, що після звернення до поліції насильство може посилитися.

— Чи буває так, що приїзд поліції, навпаки, провокує нову хвилю агресії?

— Такі ситуації трапляються. Кривдника може обурити сам факт виклику. Але бувають і протилежні випадки: коли складаються адміністративні матеріали і справа йде до суду, людина усвідомлює наслідки, і це стає стримувальним фактором. Домашнє насильство часто має циклічний характер після конфлікту наступає період «примирення», але без фахового втручання ситуація зазвичай повторюється.

— Чи існує ризик, що діти, які виросли в такому середовищі, самі стануть кривдниками у майбутньому?

— Такий ризик справді є. Саме тому ми завжди звертаємо увагу на те, чи були діти присутні під час насильства. Навіть якщо дитина була в іншій кімнаті, закон вважає її постраждалою. Це дає підстави залучити психологів, адже діти часто моделюють поведінку дорослих і в майбутньому можуть або повторювати агресію, або знову опинятися в ролі потерпілого.

— Скільки випадків має зафіксувати поліція, щоб справа перейшла у кримінальну площину?

— Якщо зафіксовано три або більше випадків вчинення домашнього насильства, це вважається систематичним насильством. У такому разі відкривається кримінальне провадження за статтею 126.1 Кримінального кодексу України.

— Чи може поліція одразу ізолювати агресора?

— Так. Якщо є загроза життю або здоров’ю, поліцейський виносить терміновий заборонний припис. Він може зобов’язати кривдника залишити місце проживання, заборонити входити до житла або контактувати з постраждалою особою. Такий припис діє до 10 діб, незалежно від того, хто є власником житла.

— Часто люди забирають заяви або просять не карати кривдника. Чому так стається?

— Постраждалі намагаються виправдати агресора, мовляв, він був напідпитку або переживає складний період. Поки справа дійде до суду (а це може тривати місяць і більше), сторони встигають помиритися. Людина починає вірити, що це востаннє. Однак практика показує, що у більшості випадків насильство повертається.

— Які форми домашнього насильства трапляються найчастіше?

— Домашнє насильство не обмежується фізичним чи сексуальним насильством. Воно може бути психологічним - це коли людину принижують, залякують або контролюють емоційно. Є також економічне насильство контроль над фінансами, документами, заборона працювати, обмеження доступу до їжі чи лікування. Крім того, насильство проявляється через ізоляцію, коли людину відрізають від родичів або друзів, примушують звітувати про кожен крок.

Важливо розуміти: домашнє насильство - це насильство незалежно від того, хто кривдник і який у нього статус. Якщо люди просто співмешканці, будь-яке насильство першочергово є домашнім насильством.

— На лінії 102 часто запитують, чи є кривдник військовослужбовцем. Чому це важливо?

— Це питання безпеки. Поліція має знати, чи може людина мати доступ до зброї. Якщо такий ризик існує, на виклик можуть направити одразу кілька нарядів. Ми завжди перевіряємо дані про наявність зброї в базах перед виїздом.

— Як працює програма для кривдників? Чи має вона суттєвий результат?

— Так, суд може зобов’язати агресора пройти корекційну програму терміном від трьох місяців.

Це заняття з психологом, де вчать контролювати емоції та вирішувати конфлікти без агресії. Якщо людина ухиляється від програми, це тягне за собою кримінальну відповідальність.

— Яка статистика викликів безпосередньо по Луцьку?

— У Луцьку щодня фіксують у середньому 4–6 викликів. Наприклад, лише за кілька днів, з 8 по 11 число, на лінію 102 надійшло близько 20 таких повідомлень у межах Луцької громади.

— Куди можуть звернутися люди, які постраждали від домашнього насильства?

— Насамперед у таких ситуаціях потрібно телефонувати на лінію 102. Поліцейські оперативно реагують на такі виклики та можуть винести терміновий заборонний припис щодо кривдника.

Окрім цього, у громаді працюють служби підтримки. Постраждалі можуть звернутися до соціальних служб, денного центру для осіб, які постраждали від домашнього насильства, отримати безоплатну правничу допомогу або консультацію психолога. Там допомагають не лише юридично, а й можуть сприяти у пошуку роботи чи перекваліфікації, щоб людина стала фінансово незалежною.

 — Що, на вашу думку, могло б зменшити кількість випадків домашнього насильства?

— Гадаю, що це просвітницька робота. Люди повинні розуміти, що насильство - це не норма і не «сімейна справа», а правопорушення.

Важливо також працювати з молоддю, адже молоде покоління вже частіше не толерує насильства і знає свої права. Крім того, важливу роль відіграє підтримка постраждалих, коли люди знають, куди звернутися по допомогу і що вони не залишаться самі з проблемою.

Читайте також:

• Понад 4 тисячі звернень за рік: як у Волинській області реагують на випадки домашнього насильства
• Дружина власника Capital Сars у Луцьку потрапила у ДТП: один з водіїв був напідпитку
• На Волині чоловік незаконно зрізав три десятки дерев на території лісового фонду: як його покарали