«Думали, що буде наступ»: як у селі на Волині за 4 кілометри від Білорусі печуть хліб

Вибухи, військові навчання і постійна загроза наступу із території Білорусі - це реалії життя у прикордонних селах Волині. Люди, які злякалися – давно виїхали. Залишилися ж ті, хто готові першими зустрічати ворога, якщо той наважиться зайти із півночі. Ті, які продовжують жити і працювати у непростих умовах.

Невелике підприємство у селі Самари Ковельського району функціонує всього за 4 кілометри від кордону. Щодоби там печуть хліб. - йдеться у сюжеті 12 каналу.

Із однієї пічки виросла ціла пекарня, що нині забезпечує хлібом Самари й усі ближні села. Надія, її директорка, розповідає: це справа сімейна. Ще у 2004 році пекти хліб вирішили із двома братами.

«Починали, тоді взагалі не було в районі. В нашом у районі і зараз нема пекарні, не було в Камінь-Каширську...З Ковеля не доїжджали сюди машини», - розповідає директорка пекарні Надія.

Спочатку випікали лише хліб: житній та пшеничний. А згодом асортимент випічки став значно ширший. Розширилась і географія. У селах, де здавна шанують пекарські традиції і часто печуть хліб самотужки, буханці вмить розбирають.

Під кінець дня полиці зазвичай порожні. Але вже вранці на них з'явиться свіженька продукція. Її випікають кілька господинь уночі, у цих печах.

Пекарня у Самарах облаштована згідно усіх вимог непростих нинішніх реалій. Наприклад, якщо немає світла, хліб можуть пекти на дровах.

Ще напередодні 24 лютого, розповідає Надія, тут планували ремонт. Хотіли окрім випічки виготовляти й кондитерські вироби, а поруч збудувати кафе. Такий бізнес – рідкість у селах. Однак планам завадила повномасштабна війна. Самари розташовані лише за 4 кілометри від кордону із Білоруссю. Попри таку велику загрозу, на паузу поставили лише плани. Хліб у пекарні й надалі пекли щоночі.

«В перші ночі, що 24, 25, 26 лютого, ми знали що мають тут наступати. Але мали машини розвести хліб. Страшно. Паніка була у всіх. Але робили. ні одного дня не зупинялися», - каже Надія.

Чимало селян тоді виїхали подалі, аби не ризикувати життям. Це, каже Надія, не могло не вплинути на бізнес. Пекти почали дещо менше. Загроза наступу із території Білорусі нікуди не зникла й нині. Але до неї звикли. Кажуть, був страх, та ніколи не було зневіри й бажання припинити власну справу.

А жителі Самарів щодня мають свіженький хліб. Життя триває. Попри те, що в будь-який момент можуть прийти білоруси, яких тут завжди вважали друзями.