Волиняни під кордоном із Білоруссю: як живуть і що думають про наступ

Щоправда, місцеві покидати свої домівки не хочуть. Та й не розуміють для чого – адже, переконують, ворога Самари зустріти готові, - йдеться у сюжеті 12 каналу.

«Завжди тривожний чемоданчик зібраний, речі зібрані. Якщо щось буде – попередять, казали. Все одно ж страх є», - так відповідає чи не кожен житель села Самари, і не дивно, адже до кодону із Білоруссю тут усього 4 кілометри.

Спокій місцевих поки порушує лише гуркіт машин. Або вибухи. Але місцеві кажуть: це навчання, і до них вже звикли. Сподіваються лише, що ці навчання не переростуть у наступ зі сторони Білорусі.

 «Це найгірший варіант. Навіть для російських військ. Навіть безглуздий можна сказати. Тож бачимо, що вони роблять такі вчинки», - розповідає жителька прикордонного села Людмила Мельник.

У перші дні повномасштабної війни на цю загрозу реагували інакше. Людмила, каже, виїхала із села задля безпеки дітей. Втім, не минуло й двох тижнів, як повернулися додому.

І хоча ризики нападу зі сторони Білорусі не зникли, тепер до цього ставляться спокійніше.

«Зараз вже якось звикли, можна сказати. Вдома краще. Слідкуємо, але не думаємо, що буде напад. Сказали нам і військові, і з сільської ради ходили, що якщо що – нас попередять, щоб люди евакуювалися зразу», - каже Людмила.

А ось ще один житель Самарів переконаний: втікати із села не доведеться.

«Вже всі попривикали до того страху, і страх переріс просто в злість. І вже від злості дальше все залежить», - говорить місцевий житель Ян.

 Адже за майже рік повномасштабної війни вже підготувалися до «зустрічі».

 «Тут в селі, тут люди готуються. Вже майже рік готовляться. Ще з першого дня тут люди працюють», - зазначив житель прикордонного села Олег.

Оборонятися готові і найстарші жителі Самарів. Адже тут провели усе життя, тож варіанту виїжджати і не розглядають.

Місцева пенсіонерка каже, що загарбників, якщо ті прийдуть, доведеться зустрічати першою. Адже живе за Самарами – на хуторі ледь не під самим кордоном.

А до найближчого білоруського села, пригадує, раніше ходили пішки.

«Дружили й ходили – 8 кілометрів од мене ж, а може й менше. Ходили? І спілкувалися? Спілкувалися, в мене сестра на Білорусі. Вже давно не спілкуємося, бо... Чому? Через те, що позиції розійшлися? Ну так. Що то війна. Вона нічого і я нічого», - каже жінка.

Справа у тому, що говорити про війну із родичами з Білорусі бояться чи не усі жителі села.

«Їм заборонено говорити. Нам можна, а їм заборонено. Є таке, правда, твого брата заблокували? Да. А за що? Не знаю. Ну ми взагалі про політику не говоримо. Це десь в соцмережах? У вайбері», - розповідають жительки прикордонного села Марія та Оксана.

І це добре, якщо не посадять, як кажуть місцеві в «каталашку».

«В мене однокласник там працював. То взагалі його забрали, три дні продержали. Потім випустили. Ну і в Польщу він виїхав. Це за дзвінки в Україну? В нього тут батько, сестра живе. Лукашенко йому там не сильно подобався, видно, щось говорив, а там – раз два і телефон, десь зв'язок слухається», - каже житель прикордонного села Олег

Жителі Самарів переконані: їхні родичі та близькі із Білорусі із зброєю на українські землі не підуть. Зробити це зможуть хіба «лукашисти».

А таких, кажуть, і знищити не шкода. Якщо вони взагалі пройдуть українсько-білоруський кордон.

«Там все нормально в нас. Не пройдуть. В нас, по-перше, води дуже багато. А дорогою ми їх вже не пропустимо. Тут всі патріоти і залишаться в селі оборонятимуть», - кажуть жителі села.

Читайте також:

• Раніше білоруси їздили сюди відпочивати, тепер готуємось до найгіршого: як живуть у волинському прикордонні
• «Загроза є. Інакше б ми тут не стояли»: як волинські тероборонівці охороняють кордон
• На Волині може збільшитись кількість тривог: у Білорусі очікується активність авіації.
• Повторний наступ Росії з боку Білорусі можливий наприкінці 2023 року, - американські аналітики.
• Президент України Володимир Зеленський вважає, що загроза повторного наступу з боку Білорусі може бути. Проте «Україна здивується, якщо до нового нападу можуть бути причетні білоруські військові».