Два військовослужбовці приїхали на декілька днів на Волинь, щоб одружитися

Воїни Дмитро Зімич із В’язівна та Богдан Гриневич із Любешівської Волі Любешівської громади приїхали на Волинь на декілька днів, щоб одружитися зі своїми коханими.
Обраниця одного з них – із числа внутрішньо переміщених осіб. Військове керівництво із розумінням поставилося – захисників відпустили в короткочасні відпустки, щоб ті одружилися, - пише газета Нове життя.
Дмитро Зімич має досвід у будівельній справі, адже й за кордоном йому довелося працювати у цій сфері. А ще після В’язівненської дев’ятирічки у Любешівському коледжі здобув дві спеціальності – тракториста та механіка. Завершивши навчання, восени 2018-го юнак був призваний на строкову військову службу, яку проходив на Черкащині. Каже, той досвід пригодився, коли в квітні цього року вирушив захищати Україну від окупанта.

Із коханою Софією Швирид із Любешова познайомився через спільних знайомих. Швидко зрозуміли, що ніжне почуття у них взаємне.
Ось так і почалися його воєнні будні. А через п’ять місяців відпустили на кілька днів, аби зміг одружитися. Щоправда, весілля відклали до перемоги.«Два роки ми зустрічалися. На Щедруху були свати. Тоді ж вирішили, що весілля справимо у вересні. Планували на четверте число», – розповіли молодята. Їхні мами Лариса Іванівна й Інна Володимирівна додали: війна не перекреслила планів, хоча й внесла корективи. На початку квітня Дмитра Зімича призвали захищати Батьківщину. «Перед тим зателефонували з військкомату і попередили, щоби був готовий по дзвінку відправитися служити», – пригадав боєць.
В Instagram познайомилися, в Харкові зустрілися, одружилися в Любешові
Не в типових весільних вбраннях були і Богдан Гриневич та Надія Корольова. Святкові, щасливі, вони міцно трималися за руки, наче ще більше цим підтримували один одного. Надія – переселенка, разом із подругою вона приїхала з Харкова. Відколи Харків почали бомбити, дівчата разом ховалися в укриттях. І коли Богдан запропонував виїхати на спокійніше Полісся, до його батьків у Любешівську Волю, обидві погодилися.

Котрогось серпневого дня до Гриневичів неждано приїхав Богдан із букетом і якийсь особливо врочистий. Батьки поралися по господарству, проте він терміново погукав їх у хату. І там, закликавши всіх у свідки, став на коліно, простягнув коханій перстень та запитав, чи згідна вийти за нього заміж, пригадала з хвилюванням в голосі Надія Корольова. Звісно ж, дівчина погодилася. Тож тепер вона – дружина свого захисника.
