Два з половиною роки на передовій: лікар з Волині розповів, як рятував бійців на фронті

Про це пише Вісник. 

Побував у найгарячіших точках

Олександр Ващук народився в Ізяславському районі на Хмельниччині, але не одразу обрав шлях лікаря. Після школи він навчався у престижному військовому ліцеї імені Івана Богуна в Києві. Згодом вирішив стати медиком. У 2011 році закінчив Тернопільський національний медичний університет імені Івана Горбачевського, в інтернатурі здобув спеціалізацію з хірургії, згодом пройшов перепідготовку за напрямками «ультразвукова діагностика та урологія».

– Під час навчання в університеті закінчив військову кафедру і став офіцером. Тепер я капітан медичної служби, і ці знання знадобилися, коли почалась повномасштабна війна у лютому 2022 року, – розповідає Олександр Анатолійович.

Як і десятки тисяч інших патріотів, він став на захист рідної землі у Збройних силах України. У 72-ї окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців його призначили начальником медичного пункту батальйону.

– Це був шок, коли потрапив на фронт, але досить швидко адаптувався, адже війна не залишає часу на роздуми та емоції. Треба просто працювати, рятувати людей, навіть коли навколо тебе жахлива руйнація, – згадує лікар.

Олександр Ващук забезпечував евакуацію поранених і травмованих бійців, прокладав маршрути з позицій і до стабілізаційного пункту. Довелося побувати у найгарячіших точках. Після виснажливих боїв у Бахмуті їхній підрозділ перекинули під Вугледар. На війні все інше відходить на другий план – на передовій найважливіше вижити самому і допомогти іншим. У цьому Олександр Ващук переконався на власному досвіді, коли довелося служити у 59-му військовому медичному мобільному госпіталі.

За пів години доставили 30 поранених воїнів

Він працював хірургом. Приймав поранених і травмованих. Графік простий, але дуже виснажливий – чотири години роботи, чотири години відпочинку, і так цілодобово і без вихідних. Втім, ці чотири години відпочинку часто переривалися пораненими, яких привозили і треба було терміново рятувати.

– Але хлопцям значно важче в окопах під обстрілами. А у нас хоча б укриття над головою. Якось був випадок, коли за пів години нам доставили 30 поранених. Ми вийшли гідно з цієї ситуації і швидко справилися. Всі бійці зі зброєю: поранені, контужені, травмовані і дуже знервовані. В таких умовах важливо діяти рішуче і швидко, головне – не панікувати. Ми швидко оглянули, відсортували, хто потребує термінової допомоги, і врятували всіх. Це була наша перемога, – розповідає пан Олександр.

Війна не дарує спокою, але саме в найскладніші моменти, коли життя людини в руках медиків, трапляються справжні дива. Лікар згадує, як з колегами витягували бійців, які перебували у критичному, безнадійному стані.

– Бувало, що воїн з важкими проникаючими пораненнями, не має жодних шансів на виживання, але завдяки вчасній допомозі ми його реанімували, після стабілізації стану відправляли далі, – пригадує він.

Окрім цього, на фронті у бійців усі хвороби загострюються, тому часто трапляються інфаркти, інсульти, отруєння різними токсичними речовинами. Цілодобова робота в госпіталі, постійна напруга, стрес і втрата сил – це ціна, яку платять бойові медики на війні. Олександр Ващук також відзначає, що одна з основних рушійних сил у цей важкий період – це думки про рідних.

– Кожен раз, коли я працював і бувало дуже важко, думав про свою дружину і дітей. Це додавало мені сили і віри, що повинен витримати все, адже вдома чекає сім’я і родина, – продовжує медик, який у жовтні минулого року повернувся з війни.

Його дружина Оксана Михайлівна також лікар – невропатолог. Вона працює в тій самій лікарні, де й Олександр Анатолійович. Подружжя медиків виховують четверо дітей – двох синів і дві донечки.

– Після звільнення з армії я взяв відпустку, але найкраща терапія для мене – це робота. Коли працюєш, відволікаєшся від думок, знову відчуваєш, що на своєму місці і потрібний людям, – пояснює лікар.

І хоча Олександр Ващук повернувся до мирного життя, він закликає всіх українців, які знаходяться в тилу, не забувати, що тільки завдяки нашим захисникам тут немає російських окупантів.

– Кожен має поставити собі запитання: що я зробив для підтримки Збройних сил України? Як я можу допомогти в цей складний час? Люди повинні зрозуміти: війна може прийти до кожного з нас, сюди – в наші домівки, тоді буде пізно, – підсумовує воїн і медик, який став на захист своєї країни, на захист життя і здоров’я співвітчизників.

Кость ГАРБАРЧУК

На фото: Олександр ВАЩУК на фронті,

Лікар у мирному житті.

Читайте також: 

• Снайпер з Волині: «Подарунком на день народження має стати протез, потім відкрию веломайстерню»
• Семеро рідних братів служать разом у Третій штурмовій бригаді
• Відділення заповнене повністю: як у Луцьку повертають до життя поранених на фронті бійців