Шлях до золота: як волинська фехтувальниця підкорює світові старти

— Чому ви обрали саме фехтування?

— Насправді це сталося доволі випадково. У дитинстві я займалася гімнастикою, але через травму довелося змінити спортивний напрямок. Під час реабілітації я потрапила до інваспорту і почала пробувати різні дисципліни. Наприклад, займалася біатлоном, але поєднувати його з навчанням у медичному університеті було дуже складно.

Одного разу знайома дівчина, яка вже тренувалася у Луцьку, запропонувала мені спробувати фехтування. Чесно кажучи, я тоді навіть не знала, що це за спорт. Почала шукати інформацію, дивитися бої і мені стало дуже цікаво.

— Пам’ятаєте своє перше тренування?

— Так. Якщо чесно, спочатку воно було трохи дивним для мене. Багато незрозумілих речей: форма, маска, сама зброя. Маска здавалася дуже важкою, а екіпірування незвичним.

Але з часом звикаєш. Зараз я вже майже не відчуваю ваги екіпірування, хоча на початку це справді було непросто.

— Фехтування часто називають «шахами в русі». Ви погоджуєтеся з цим?

— Абсолютно. До фехтування я займалася шахами і навіть вигравала змагання. А коли прийшла у фехтування, тренер сказав ту саму фразу, що це «швидкі шахи».

Тут потрібно постійно думати наперед, аналізувати дії суперника і бути на крок попереду. Якщо ти бачиш, що суперник часто використовує одну й ту саму дію, можна підготувати свою відповідь.

— Яку зброю ви обрали для себе?

— Найбільше мені подобається шпага. Саме в цій дисципліні я почуваюся найвпевненіше і маю кращі результати.

Мені подобаються швидкі атаки, вони у мене й добре вдаються. А от технічні переводи іноді даються складніше, але це також частина роботи над собою.

— Як виглядає ваш звичайний день?

— Дуже насичено. Я навчаюся на 6 курсі у Луганському медичному університеті, що у Рівному, тому часто доводиться поєднувати навчання і спорт. Прокидаюся о п’ятій ранку, щоб встигнути доїхати на навчання. Після пар повертаюся назад і їду на тренування. І так майже щодня. Це непросто, але коли ти маєш мету, знаходиш і сили.

— Наскільки дорогим є фехтування як вид спорту?

— Це справді дорогий спорт. Наприклад, тільки куртка і штани можуть коштувати близько 30 тисяч гривень. Якщо додати захист, зброю та інше спорядження, то повний комплект може обійтися приблизно у 100 тисяч гривень. Зброя теж недешева — одна шпага коштує близько 10 тисяч гривень, а на змагання потрібно мати їх кілька.

Моя форма вже була зношена, тому перед важливими міжнародними стартами шукала можливість придбати нову. Тоді я написала у Facebook підприємцю Андрію Разумовському з проханням про підтримку. Чесно кажучи, навіть не очікувала відповіді, але він відгукнувся одразу і допоміг придбати нову форму.

У ній я і виступила на змаганнях, де вдалося здобути золоту медаль.

— Якщо згадувати про Кубок світу, чи очікували ви такого результату?

— У фехтуванні дуже складно щось передбачити. Тут не можна точно порахувати результат, як у деяких інших видах спорту.

Звичайно, кожен спортсмен хоче виграти і мріє про медаль. Але сказати, що ти на сто відсотків впевнений у перемозі — неможливо. Все залежить від концентрації, настрою і навіть дрібниць.

— Яка ваша головна спортивна мета?

— Найбільша мрія - це Паралімпіада і медаль на ній. Я думаю, що кожен спортсмен, який тренується і виступає на міжнародному рівні, має таку мету.

— Що б ви порадили молоді?

— Не боятися пробувати різні речі. Я займалася гімнастикою, легкою атлетикою, шахами, біатлоном і лише потім знайшла свій спорт. Якби я тоді відмовилася і не пішла на те перше тренування з фехтування, моє життя могло б скластися зовсім інакше.

Головне: не здаватися і спокійно ставитися до поразок. Бо саме вони часто вчать нас найбільше.

Читайте також:

• Спортсменка з Волині здобула медаль Кубка світу з фехтування на візках в Італії
• Волинянка здобула срібло на Кубку світу з фехтування на візках