«Хай усі мами дочекаються»: син волинянки повернувся з російського полону на день народження мами

Як розповіла Ольга Борисівна, першою звістку про те, що Ярослав уже в Україні, отримала її донька — їй зателефонували з координаційного центру, - пише Суспільне.

"Радість, плакала" — так про перші емоції від отримання новини каже Ольга Миронюк. Жінка розповіла, що списки на обмін побачила не одразу — її син був під номером 58.

"Я побачила в неділю (29 грудня — ред.), що має бути обмін і кажуть, що завтра 30 грудня буде обмін. То кажу, то й добре, бо якраз в мене день народження і мені такий сюрприз зробить син. Викинули фотографії, списків ще не було", — зазначила волинянка. Її син Ярослав ще з дитинства мріяв стати військовим. Після строкової служби, розповіла Ольга Миронюк, вивчився на токаря, а згодом уклав контракт зі Збройними силами України, далі — служба в АТО.

На початку повномасштабного вторгнення Ярослава мобілізували: він потрапив у бригаду тактичної авіації. Його мама в той час перебувала за кордоном на заробітках. 26 липня 2023 року її син у районі населеного пункту Старомайорське, що на Донеччині, потрапив у російський полон.

"У червні він ще був вдома, а тоді він прийшов і сказав, що їде на схід. Я його просила, щоб не йшов. А він сказав: "Ні". Він мені написав, що йде на завдання 26 числа, а я коли прийду, то вам передзвоню. Після того дзвінка не було. Тільки подзвонила моя рідна сестра до моєї дочки і сказала, що син у полоні", — сказала жінка.

22 серпня 2024 року Ольга Миронюк повернулася з-за кордону в село Дарівка Голобської громади, де проживає.

Увесь цей час, з її слів, не було й хвилини, аби не згадувала сина. Ярослав, з її слів, захоплювався мотоциклами, полюбляв риболовлю, ходив у ліс разом зі своєю мисливською собакою. Поки господар був у полоні, пса на кличку Піпа доглядали родичі.

Минув один день після повернення Ярослава в Україну. На черзі — реабілітація та адаптація. До полону військовий важив майже сотню кілограмів. Зараз його вага майже 50 кілограмів. Із сином Ользі Миронюк вдалося полікуватися телефоном.

"Привіт, синок, як ти там почуваєш себе? — Нормально. — Як здоров'я? — Нормально, проходимо медогляд. — В тебе все добре, нічого не болить? — Тако, є симптоми, трохи поболює", — сказав Ярослав телефоном під час розмови з мамою.

Разом із волинянином Ярославом Миронюком проходить реабілітацію ще один звільнений з полону військовослужбовець Юрій Романюк зі Струмівки Луцького району. Суспільне поспілкувалося з ним телефоном.

Зі слів Юрія, наразі бійцям ще складно прийняти той факт, що вони вже в Україні. Усіх експолонених оглядають медики. Юрій Романюк розповів: до полону важив 110 кілограмів, а зараз лише 47.

"Півтора року минуло, як ми були там. І ще відчуттів, що ми вдома, немає. Зараз нас оглядають лікарі і кожен нас будуть дивитися, дивитися. Це не утримання було – це знущання. Це не люди, це ізвєрги! — Знущалися? — Так, катували", — сказав експолонений волинянин Юрій Романюк.

Мама звільненого військовослужбовця з полону РФ Ольга Миронюк додала, що і вона, і вся сім'я з нетерпінням чекає на повернення Ярослава додому, на Волинь.

"Хай чекають усі мами і всі дочекаються своїх синів. Я в колі своєї сім’ї його дочекаюсь", — зазначила волинянка.

Довідково: у рамках 59-го обміну 30 грудня 2024 року з російського полону повернули трьох військовополонених з Волині, розповів голова обласної військової адміністрації Іван Рудницький. Серед звільнених волинян — Ігор Павляк із Луцька, Юрій Романюк зі Струмівки та Ярослав Миронюк із селища Голоби Ковельського району.

Читайте також:

• Навіть після поранення бореться за Україну: історія «Рокера» з волинської 100 омбр
• Татко, якого чекають троє маленьких дітей: історія воїна Андрія з 14 ОМБр