Історія воїна з 14 ОМБр

Молодший сержант Андрій із 14-ї окремої механізованої бригади ім. князя Романа Великого не скористався правом на звільнення, адже своєю місією вважає захищати Україну до Перемоги. Після війни він мріє повернутися до дружини та трьох дітей, які чекають на нього вдома.

Про військового розповіли на фейсбук-сторінці бригади.

«Воїн 14-ї окремої механізованої бригади ім. князя Романа Великого молодший сержант Андрій народився під символом 2025 року, що ось-ось настане. І якщо вірити гороскопам, людям, що з’явилися на світ у рік Змії, вдається рішуче доводити розпочаті справи до кінця. Тож ми упевнені, що усе те, чого прагне військовослужбовець, він обов’язково реалізує», - йдеться у дописі.

Андрій добре пам’ятає той день і весь спектр відчуттів, які бентежили душу, коли знавіснілі російські вороги здійснили повномасштабний напад на Україну, коли палали міста й села, здригалася від обстрілів земля. У той час він перебував у складі іншого підрозділу й ніс службу у Рівному, та невдовзі долучився до Князівських воїнів, щоб пліч-о-пліч із ними захищати Батьківщину.

Воїн швидко влився у колектив, здобув повагу побратимів, які прислухаються до його думки. Каже, молодий вік не стає перепоною під час виконання поставлених завдань, адже кожен має свій спектр обов’язків і повинен якісно їх виконувати.

Татко, якого чекають троє маленьких дітей: історія воїна Андрія з 14 ОМБр

У складі героїчної бригади, яка воювала по усій лінії фронту, Андрій пройшов чимало випробувань, які залишаться у спогадах назавжди. А вони у захисника і важкі - про втрати побратимів, і приємні – про успішно завершені завдання.

Військовий – небагатослівний, але кожна його відповідь на поставлені запитання, - влучна. Саме ця риса теж притаманна людям, народженим у рік Змії. А ще для них характерна здатність долати будь-які труднощі, рішучість. Можливо, саме тому, коли Андрія запитали, чи страшно на війні, він відповів, що боятися чи думати про страх ніколи, бо потрібно виконувати свою роботу.

Він твердий у намірі боротися до переможного закінчення війни. І попри те, що має законні підстави для звільнення з військової служби, каже, що лише після Перемоги повернеться додому – до дружини, двох донечок, яким шість і чотири рочки, й новонародженого синочка, котрого щасливий татусь узяв на руки у перші хвилини його життя, адже вдалося бути присутнім на пологах, вирвавшись у відпустку. Наразі захисник спілкується з найдорожчими телефоном. Донечки кажуть, що чекають татка додому, що люблять його, а це – чудова підтримка, що додає мотивації для боротьби за їхнє мирне майбутнє.