#історії війни

Від столярства до військової служби: історія волинянина з позивним «Оса»
історії війни

Від столярства до військової служби: історія волинянина з позивним «Оса»

Віталій із позивним «Оса» родом із села Топільне на Волині, нині живе в Луцьку, а з березня 2022 року захищає Україну у складі 100-ї окремої механізованої бригади. Він пройшов шлях від командира відділення до головного сержанта зенітного ракетного дивізіону, а сьогодні відповідає за бойову підготовку особового складу. Попри службу, Віталій мріє після перемоги повернутися до улюбленої справи — столярства, хоча не виключає, що залишиться у війську.

«Я повернуся з перемогою, ти тільки чекай»: історія захисника з Волині, який понад два роки вважався зниклим безвісти
історії війни

«Я повернуся з перемогою, ти тільки чекай»: історія захисника з Волині, який понад два роки вважався зниклим безвісти

Понад два роки дружина чекала на повернення Івана Головія, який зник безвісти під час бойового завдання на Харківщині 8 травня 2024 року. Лише наприкінці жовтня 2026 року ДНК-експертиза підтвердила загибель 52-річного штаб-сержанта 14-ї окремої механізованої бригади. 2 листопада у Заболотті на Волині з воїном попрощалися та провели його в останню дорогу.

У 70 років двічі тікали від війни: як подружжя пенсіонерів із Краматорська знайшло прихисток на Волині

У 70 років двічі тікали від війни: як подружжя пенсіонерів із Краматорська знайшло прихисток на Волині

Того злощасного 24 лютого 2022 пані Вікторія та її чоловік пан Олександр прокинулись від вибухів. З їх квартири було видно результати прильотів в районі аеропорту. Разом з сусідами вони бігали ховатись до підвалу.  День за днем вибухи ставали інтенсивніші. Люди не витримали страху і вирішили їхати. Хоча й не знали, куди. А вік то вже – не юний. Обом по 70 років.

Рідні майже два роки чекали на диво: історія загиблого воїна з Волині Максима Бурика
історії війни

Рідні майже два роки чекали на диво: історія загиблого воїна з Волині Максима Бурика

10 жовтня 2026 року жителі Гораймівки на Волині провели в останню земну дорогу свого земляка, мужнього Захисника України, солдата Максима Павловича Бурика. Майже два роки Воїн вважався зниклим безвісти. Лише офіційне сповіщення та результати експертизи ДНК підтвердили найстрашніше: Максим загинув 15 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Селидового Покровського району Донецької області.

Любив життя, дружину і трьох синів: спогади про 39-річного Героя з Волині Романа Лисюка

Любив життя, дружину і трьох синів: спогади про 39-річного Героя з Волині Романа Лисюка

У селі Велика Глуша на Волині попрощалися із військовослужбовцем Романом Лисюком, який помер від тяжких поранень, отриманих під час бойового завдання на Донеччині. Кілька тижнів лікарі боролися за його життя, однак 19 жовтня серце захисника зупинилося у Київському військовому клінічному госпіталі. Роман народився у селі Волошки, згодом оселився у Великій Глуші, де створив сім’ю, виховував трьох синів і знайшов свою домівку.

Він мріяв творити скульптури, але став на захист України: історія «Маестро» з волинської 100-ї бригади
історії війни

Він мріяв творити скульптури, але став на захист України: історія «Маестро» з волинської 100-ї бригади

Від мистецької майстерні до передової: Павло Мизюк із позивним «Маестро» колись мріяв творити скульптури, а сьогодні захищає Україну у складі волинської 100-ї окремої механізованої бригади. За плечима військового — мистецька освіта з відзнакою, родина та улюблена справа. На фронті він не полишає віри у справедливість і навіть подумки планує повернення до творчості.

Коровай, який мав стати окрасою майбутнього весілля, несли на кладовище: захисник з Волині загинув разом із трьома побратимами
історії війни

Коровай, який мав стати окрасою майбутнього весілля, несли на кладовище: захисник з Волині загинув разом із трьома побратимами

25 жовтня 2026 року поблизу населеного пункту Межова Синельниківського району Дніпропетровської області загинув молодий захисник з Камінь-Каширської громади Володимир Ліщук. 12 вересня йому виповнилося 37 років... 

Утримував позицію на Донеччині 99 діб: історія сержанта Волинського батальйону Нацгвардії
історії війни

Утримував позицію на Донеччині 99 діб: історія сержанта Волинського батальйону Нацгвардії

Головний сержант 32-го Волинського окремого батальйону Національної гвардії України Іван Конончук до повномасштабної війни працював водієм-далекобійником, а нині відповідає за організацію роботи військовослужбовців і готовність підрозділу до виконання завдань. Він добровільно долучався до захисту України ще під час АТО, а після початку повномасштабного вторгнення знову став до лав Сил оборони. Разом із побратимами нацгвардієць протягом 99 діб утримував бойову позицію на Донеччині, організовуючи забезпечення військових і евакуацію поранених.

Був під Авдіївкою та на Харківщині: історія прикордонника з Волині, який майже 20 років служить Україні
історії війни

Був під Авдіївкою та на Харківщині: історія прикордонника з Волині, який майже 20 років служить Україні

39-річний Євген Монич із Шацької громади майже 20 років служить у Державній прикордонній службі України. Під час повномасштабної війни він здійснив три бойові ротації на схід, а нині продовжує службу на Волині, передає бойовий досвід побратимам і навчає їх роботі з мінометними системами.

Мати і досі жде сина живим додому: захисник з Волині півтора року вважався зниклим безвісти
історії війни

Мати і досі жде сина живим додому: захисник з Волині півтора року вважався зниклим безвісти

У березні 2025 року під час виконання бойового завдання на Курському напрямку загинув військовослужбовець Богдан Іванович Назарук із Ратнівської громади. Довгий час Герой вважався зниклим безвісти.

Майже 30 років працював на телебаченні, а тепер охороняє кордон: історія волинянина, який змінив камеру на зброю

Майже 30 років працював на телебаченні, а тепер охороняє кордон: історія волинянина, який змінив камеру на зброю

Майже 30 років його роботою були камери, мікрофони та телевізійні сюжети. Він звик фіксувати події, розповідати історії людей і бути там, де відбувається щось важливе. Однак у вересні 2024 року В’ячеслав Бєлов із Луцька змінив звичну професію на військову службу. Сьогодні 51-річний сержант Волинського прикордонного загону стоїть на охороні державного кордону.

День народження серед завалів після російського удару: історія рятувальника з Волині

День народження серед завалів після російського удару: історія рятувальника з Волині

Начальник пожежно-рятувальної частини Маневич Руслан Романюк зустрів свій день народження на місці російського удару по цивільному підприємству. За роки служби він пережив загибель людей, складні ДТП, масштабні пожежі на Київщині та десятки небезпечних викликів, де кожна секунда могла вирішити долю людини.

«Моє місце зараз тут»: історія бійця «Сталевої Сотки» з позивним «Бобер»

«Моє місце зараз тут»: історія бійця «Сталевої Сотки» з позивним «Бобер»

41-річний Володимир із Шацька, який родом з Одещини, наприкінці 2023 року вступив до лав ЗСУ. Нині він служить сержантом-менеджером зенітного ракетного дивізіону 100-ї окремої механізованої бригади та має позивний «Бобер».

Майже два місяці в підвалі без їжі та води: як жінка із Луганщини знайшла прихисток на Волині

Майже два місяці в підвалі без їжі та води: як жінка із Луганщини знайшла прихисток на Волині

Майже два місяці без світла, води та їжі, евакуація в невідомість і перша тарілка гарячого борщу від волонтерів, від якої не стримала сліз. Такою була дорога Ірини Панасенко із Сіверськодонецька до нового дому у Володимирі на Волині.

155 днів на позиціях і понад чотири місяці в оточенні: історія бійця «Авдоса» з волинської бригади

155 днів на позиціях і понад чотири місяці в оточенні: історія бійця «Авдоса» з волинської бригади

Понад чотири місяці в оточенні, постійна небезпека та боротьба з панікою — таким був один із найважчих бойових досвідів військового Олександра з позивним «Авдос». Чоловік родом з Авдіївки, яку росіяни знищили, а до лав ЗСУ офіційно долучився наприкінці 2022 року. У складі 100-ї окремої механізованої бригади він виконує бойові завдання та розповідає, як провів 155 днів на позиціях у Щербинівці поблизу Торецька, чим підтримував зв'язок із рідними та чому йому більше нікуди повертатися.