«Мене задовбали ті г**дони»: історія 22-річного танкіста, який став головним сержантом «Сталевої Сотки»

Про військового пишуть на фейсбук-сторінці «Сталевої сотки».

Миколі лише 22 роки – два з половиною із них він служить у війську і нині вже є головним сержантом 3 танкової роти танкового батальйону 100 омбр.

– Я ніколи в житті не мав бажання служити в армії. Працював тренером у басейні, баристою, барменом. Але потім, в серпні 2022-го, спеціально виїхав з окупованого Херсона, щоб піти в ЗСУ. Бо мене задовбали ті г**дони, – розповідає хлопець.

Приїхавши до Одеси, Микола відразу пішов до ТЦК, але… йому відмовили в мобілізації. Потім були нові й нові безрезультатні спроби. Тож навесні 2023-го юнак наважився звернутися за допомогою до свого дядька-поліцейського. І з його допомогою таки потрапив до війська – вже через ТЦК у звільненому рідному Херсоні.

– Спочатку мався йти в морську піхоту. Згодом мався стати артилеристом – вже в «учебці» вчився на гармаша. А потім мені кажуть: «Будеш танкістом!», – усміхаючись, згадує Микола, – Ну, добре: танкістом, так танкістом – мені аби була можливість давати доброго лупня тим тварюкам!

У війську боєць став «Херсоном» – взяв собі за позивний назву рідного міста. А ще обзавівся оригінальним «кавунячим» шевроном, стилізованим під прапор США.

Показавши себе на посаді командира танка, Микола одержав пропозицію стати головним сержантом роти.

– Це ж доводиться працювати з бійцями, які Вам і у батьки можуть годитися – не складно? – запитуємо ми у «Херсона».

– Я ж не відразу став головним сержантом роти і почав кимось командувати. Спочатку, певно, заслужив повагу побратимів десь там у полях, – розсудливо відповідає ще зовсім молодий танкіст.

До речі, у цивільному житті Микола неабияк захоплювався волейболом та футболом. Як зізнається боєць, поганяти влітку м’яча вдавалося і у війську – в перервах між виконанням бойових завдань іноді влаштовували такі «сеанси» морально-психологічного розвантаження.

– А яке Ваше життєве кредо? – запитуємо ми наостанок у «Херсона».

– «Треба!» – не роздумуючи відповідає 22-річний головний сержант танкової роти.

Читайте також:

• «Я не біженець, я тимчасово відсутній вдома»: історія студента-музиканта з Харкова про втрату й новий початок
• Після п’ятого поранення знову повернувся до побратимів: історія 24-річного воїна з Волині, який отримав «Золотий хрест»
• Момент, який змінив хід бою: волинянин - про захоплення сибірського солдата